Ютар

ЮТаР був заснований у 1989 році як компанія, що займалася створенням і обслуговуванням в Києві мереж кабельного телебачення. У липні-серпні 1991 року на 7 каналі в Києві серед інших виходили програми, надані телекомпанією «Ютар», яка представляла культурологічні програми виробництва своїх німецьких партнерів з телерадіокомпанії «Deutsche Welle» — «Поворотна сцена Європи» і деякі інші. При цьому сама телекомпанія «Ютар» люб'язно погоджувалася виконувати за заявками ЖЕКів роботи зі створення і налагодження систем колективного приймання сьомого та інших телеканалів.

Восени 1991 року з'являється в ефірі на 32-му каналі в м. Києві. Спочатку 2-3-годинними блоками щовівторка і щосуботи, а потім щодня. Ефір телекомпанії «Ютар» в 1991 році складався з художніх та мультиплікаційних фільмів, передач виробництва німецької телерадіокомпанії «Deutsche Welle», перекладених на російську мову (голосом або субтитрами), добірок відеокліпів, а також ряду авторських програм виробництва самої телекомпанії «Ютар», зокрема, передачі під назвою «Програма» О!? … ". Мовлення на 32 каналі компанія припинила в січні 1992-го.

Навесні 1992 телекомпанія «Ютар» була реорганізована в Українську корпорацію "Телебачення і Радіомовлення «Ютар». Таку гучну назву пояснювали великими амбіціями і грандіозними планами, які виношувало керівництво організації.

Мовлення ТРК «Ютар» на 37 каналі почалося 29 червня 1992 — поки тільки «технічне» (як повідомляла заставка). Щодня з 15:00 до 23:00 транслювалися художні та мультиплікаційні фільми, а також відеокліпи. Трансляції програм ТРК «Ютар» на 37 телеканалі в 1992 році здійснювалися під брендом «Ютар — плюс». До кінця серпня у телекомпанії з'явився ранковий блок. До вересня поступово почала формуватися програмна сітка.

Згодом на телеканалі «Ютар» з'явилися і власні інформаційні програми — щоденні «Новини УНІАР», які телекомпанія готувала за сприяння Українського Незалежного Інформаційного Агентства «Республіка» (УНІАР). Це агентство готувало для телеканалу і щотижневу інформаційно-аналітичну програму — «Десятка» з рядом інших інформаційних проєктів. Примітно, що в даних інформаційних програмах синхрони і титри робилися згідно з нормами Скрипниківки.

Співпраця УНІАР і телеканалу «Ютар» тривала до 4 вересня 1995 року, коли телеканал розірвав договір з агентством. Дехто вбачав у цьому розриві наслідок політичного тиску. Канал «Ютар» пов'язували спочатку з Павлом Лазаренком, згодом звинувачували в симпатіях до Юлії Тимошенко[4].

17 квітня 2002 Національна рада з питань телебачення і радіомовлення відмовила телекомпанії ЮТАР в переліцензуванні, і віддала право мовлення на 37 телеканалі телекомпанії TV-Табачук. 20 червня 2002 року о 13.10 попри рішення Господарського суду м. Києва № 19 / 296 від 15 травня 2002 року — телекомпанії «ЮТАР» перекрито вихід в ефір[2].

• президент — Хлус Ніна Леонідівна
• генеральний директор — Метерчук Василь Григорович
• редакція інформації — Тетерятник Валерій Петрович
• редакція суспільно-політичних програм — Метерчук Тамара Іванівна
• рекламний відділ — Приділіна Наталія Андріївна

• Новини «ЮТАР». Періодичність — 1 раз на день, керівник — Тетерятник Валерій Петрович
• Рада. Періодичність — субота, керівник — Метерчук Тамара Іванівна
• Музичний тижневик. Періодичність — субота, керівник — Велика Леся
• Прем'єр-відео. Періодичність — субота, керівник — Калантай Євген
• Арт-афіша. Періодичність — субота, керівник — Волконович Юлія
• Людина собаці друг. Періодичність — субота, керівник — Мудрик Катерина
• Уроки постмодерну. Періодичність — субота, ведучий — Корчинський Дмитро Олександрович

• Про телеканал на сайті Верховної ради України
• Історія українського телебачення (рос.)