Яков Готовац

Яков Готовац народився у Спліті (тоді частина Австро-Угорщини) і спершу не мав ніякої формальної музичної освіти. Якову пощастило, що ним зайнялися і підтримали його Йосип Гатце (Josip Hatze), Кирил Мефодій Граждіра (Cyril Metoděj Hrazdira) і Антун Добронич (Antun Dobranić), які прищепили молодому митцю націоналістичне спрямування у музиці. І якщо свою освіту він почав, як студент юридичного факультету в Загребі, у 1920 році повністю переключився на написання музики. У Відні він навчався у класі Йохана Маркса (Johan Marx).

Повернувшись додому, в 1922 році Яков Готовац заснував філармонічне товариство у Шибенику. У 1923 році він переїхав у Загреб, де продовжував працювати і як диригент, і як композитор до самої смерті. Близько 35 років — у період 1923—1958 років Я. Готовац був оперним диригентом у Хорватському національному театрі (Hrvatsko narodno kazalište), також він був керівником академічного музичного товариства «Младость» (Mladost, «Молодість») і хору ім. Владимира Назора.

Найвідомішим музичним твором Готоваца, поза свякими сумнівами, стала опера Еро… на лібрето, написане Миланом Беговичем (Milan Begović). Опера стала всесвітньо відомою — її виконували на всіх континентах, окрім Австралії, зокрема лише у Європі її виконували у понад 80 театрах, а лібрето переклали 9-ма мовами. Композитор також написав безліч інших творів для оркестру, а також вокальної музики, фортепіанних п'єс тощо.

У своїх творах Яков Готовац презентував пізній національний романтизм, з використанням фольклору, що власне був головним джерелом його музичних ідей і творчого натхнення. У музичному плані композитор віддавав перевагу омофонічній текстурі, і досить простій гармонічній структурі, що відповідало народній мові, якою він захоплювався.

1964 року отримав Премію Владимира Назора за значні досягнення у музиці.

Готовац помер у 87-річному віці у Загребі (тоді СФРЮ).

У доробку Якова Готоваца:

• оркестрові твори:
  • Simfonijsko kolo op.12, 1926;
  • Pjesma i ples s Balkana op.16, 1939;
  • Orači op.18, 1937;
  • Guslar op.22, 1940;
  • Dinarka, 1945;
  • Plesovi od Bunjevaca, 1960;
• хорові твори:
  • 2 скерцо, 1916;
  • 2 pjesme za muški zbor, 1918;
  • 2 pjesme čuda i smijeha, 1924;
  • Koleda, 1925;
  • Dubravka. пастораль для хора і оркестра, текст — Іван Гундулич op. 13, 1927/28;
  • 3 momačka zbora, 1932;
  • Pjesme vječnog jada, 1939;
  • Pjesme zanosa, 1955;
• твори для соло вокалу:
  • Djevojka i mjesec для альта і оркестра, 1917;
  • Erotski moment za glas i glasovir, 1929;
  • 2 Sonate za bariton i orkestar, 1921;
  • Pjesme djevojčice za jedan glas i glasovir, 1923;
  • Gradom za glas i glasovir;
  • Rizvan-aga za bariton i orkestar, 1938;
  • Pjesme čežnje za glas i orkestar, 1939;
• опери:
  • Morana op. 14, 1928/30;
  • Ero s onoga svijeta op. 17, 1933—35;
  • Kamenik op. 23 (1939—44; UA 1946);
  • Mila Gojsalića op. 28 (1948—51; UA 1952);
  • Đerdan op. 30, 1954/55;
  • Dalmaro op. 32 (1958; UA 1964);
  • Stanac op. 33 (1959);
  • Petar Svačić. опера-ораторія op. 35 (1969; 1971).

• Ero s onoga svijeta^{[недоступне посилання з травня 2019]} (англ.)
• Концертна зала Ватрослава Лисинського (хор.)