Якубик Андрій Олександрович

Вихованець спортивного клубу «Метробуд». Згодом перейшов до московського «Динамо», два роки виступав за дублюючий склад. Протягом 1969 року захищав кольори клубу «Динамо» з Махачкали.

У вищій лізі дебютував 8 листопада 1971 року. В Єревані московські «динамівці» поступилися місцевому «Арарату». В тому чемпіонаті провів ще один матч — проти «Нефтчі» (Баку). Наступного року став повноцінним гравцем «основи». Брав участь у фінальному матчі кубка володарів кубків 1971/72 проти шотландського «Рейнджерса».

Отримав запрошення до національної збірної. Бронзовий призер літніх Олімпійських ігор 1972 року в Мюнхені. На турнірі провів два матчі: проти збірних Мексики (4:1) і східної Німеччини (2:2).

1973 року змінилося керівництво команди. Замість Костянтина Бєскова головним тренером був призначений Гаврило Качалін і упродовж двох років Андрій Якубик виступав здебільшого за дублюючий склад «Динамо». Стан справ змінився з появою у 1975 році нового наставника — Олександра Севідова. Під його керівництром Якубик здобув «золото» весняного чемпіонату 1976 року, перемагав у кубку СРСР і кубку сезона (1977).

В авіакатастрофі 11 серпня 1979 року поблизу Дніпродзержинська загинуло 14 футболістів команди «Пахтакор» (у тому числі і гравці збірної Михайло Ан та Володимир Федоров). На засіданні Федерації футболу прийняли рішення доукомплектувати команду з Ташкента гравцями інших клубів. Серед інших, до столиці Узбекистану, поїхав і Андрій Якубик. По завершенні сезону повернувся до Москви, але з серпня — знову в складі «Пахтакора». Якщо у московському «Динамо» здебільшого виступав у середині поля, то тут — на вістрі атаки.

1982 рік став найуспішнішим в історії виступів узбецької команди в чемпіонатах СРСР — 6-те місце. А Андрій Якубик виборов приз газети «Труд» — для найрезультативнішого гравця вищої ліги (23 забитих м'ячі). Під другим номером був обраний до списку 33-х найкращих футболістів сезону. Кольори «Пахтакора» захищав ще два роки. Всього у вищій лізі чемпіонатів СРСР провів 301 матч, 105 голів; у європейських клубних турнірах — 20 матчів, 3 голи. Входить до списку найкращих бомбардирів радянського футболу в офіційних матчах — «Клубу Григорія Федотова» (114 голів).

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Червона Пресня», за який виступав протягом 1985 року. Через три роки був призначений головним тренером команди. Відпрацював на посаді два сезони.

У 90-х роках брав участь у змаганнях з міні-футболу.

• Бронзовий призер Олімпійських ігор (1): 1972
• Фіналіст кубка кубків (1): 1972
• Чемпіон СРСР (1): 1976 (в)
• Володар кубка СРСР (1): 1977
• Володар кубка сезону (1): 1977
• Найкращий бомбардир вищої ліги (1): 1982 (23 голи)