Регенсбург

Фрагменти Східної вежі преторіанської брами з давньоримських часів

Перші поселення на місці сучасного Регенсбургу датуються ще кам'яною добою. Кельтська назва «Radasbona» — найдавніша з назв, що її мали такі поселення. Відомо, що у 90 р. н. е. римляни побудували тут фортецю.

У 179 році н. е., за часів Імператора Марка Аврелія для третього італійського легіону тут було побудовано фортецю Castra Regina (лат. "фортеця на річці Реген"). Табір римлян був стратегічно розташований у найвіддаленішій на північ точці Дунаю і географічно збігається з «серцем» сьогоднішнього Старого міста (нім. Altstadt) — між вулицями Верхня вулиця Баха (нім. Obere Bachgasse), Нижня вулиця Баха (нім. Untere Bachgasse) та західною частиною площі Лебедя (нім. Schwanenplatz). Історики релігії вважають, що навіть у пізньоримский період місто мало статус єпископського. Достеменно відомо, що св. Боніфатій поновив єпископат у Регенсбурзі у 739 році.

На початку VI ст. Регенсбург стає родовим містом правлячої на той час династії Агілольфінгів (нім. Agilolfing), а приблизно з 530 року і до першої половини XIII ст. — столицею Баварії. Регенсбург залишався важливим містом і за часів правління Карла І Великого. У 792 році тут проходила церковна частина генеральної асамблеї Карла І Великого. Рада єпископів визнала єрессю вчення адопціоністів, яке проповідувалося іспанськими єпископами Еліпандусом Толедським та Феліксом Ургельським. Після розділу імперії Карла Великого місто стає центром Східно-Франкського королівства — з 843 року саме тут перебував його правитель — засновник майбутньої династії німецьких Каролінгів — Людовик II Німецький. Двома роками пізніше до Регенсбургу приїздять отримувати хрещення чотирнадцять князів Богемських. Так почався процес хрещення всього чеського народу, а діоцезія Регенсбург стала «матір'ю» Празької діоцезії. Ці події мали величезний вплив на історію та культуру чеських земель, оскільки потім призвели до їх включення до римо-католицької церкви, а не до церкви православної. Про цей факт досі пам'ятають, тож на фасаді Церкви св. Іоанна (розташована на приблизному місці хрещення) кілька років тому було відкрито пам'ятну дошку чеською та німецькою мовами, де згадується це хрещення.

У 1245 році Регенсбург став імперським вільним містом і слугував центром торгівлі аж до переміщення торговельних шляхів, що відбулося у пізньому Середньовіччі. Наприкінці XV ст., у 1486 році, Регенсбург увійшов до складу Герцогства Баварського, однак незалежність міста було відновлено Римським Імператором десятьма роками пізніше. Регенсбург прийняв протестантську реформацію у 1542 році, а його міська рада при цьому залишилася цілком лютеранською. У 1663–1806 роках у Регенсбург був місцем проведення засідань постійного Імператорського Рейхстагу Священної Римської Імперії, від чого і пішла назва «Постійний регенсбурзький рейхстаг» (нім. Immerwährender Reichstag). Таким чином, місто було одним з центральних у Європі, і його відвідувала значна кількість людей.

Меншість містян залишилася католиками, при цьому їх було позбавлено громадянських (цивільних) прав ("нім. "Bürgerrecht"). Не слід, однак, плутати місто Регенсбург та єпископство Регенсбург, адже, хоч імперське місто прийняло реформацію, воно залишалося резиденцією римокатолицького єпископства та місцем розташування кількох абатств. Три з цих абатств (Санкт Еммерам, Нідермюнстер та Обермюнстер) користувалися імперською автономією. Це означало, що їм було надане постійне місце і право голосу у Рейхстазі. У такий спосіб склалася унікальна ситуація, коли місто Регенсбург складалося з п'ятьох незалежних утворень (в рамках Священної Римської Імперії): власне, протестантського міста, римокатолицького єпископства, та трьох монастирів, згаданих вище. Крім того, місто розглядалося як традиційна столиця округу Баварія (не плутати з герцогством), через присутність у місті постійного Рейхстагу — діяло як фактична друга столиця Імперії (разом з Імператорським судом у Відні), і також слугувало резиденцією Імператорського Посланника при Рейхстазі. При цьому, за винятком одного короткого періоду, роль імператорського посланника виконував сам місцевий князь. Тодішніх правителів міста — родину Турн-і-Таксіс (нім. Thurn und Taxis) — було зведено у князівський ранг у 1695 році, а члени родини і досі постійно проживають у Регенсбурзі.

Портрет К. Т. фон Дальберга, 1812 р. (худ. Ф. С. Штірнбранд)

Після приєднання до архиєпископства Регенсбург у 1803 році місто втратило статус імперського вільного міста. Управління містом було передане архиєпископу курфюрсту Майнцському, архіканцлеру Священної Римської Імперії — Карлу Теодору фон Дальбергу — як компенсація за Майнц, який у свою чергу було віддано Франції за умовами Люневільського миру 1801 року. Архиєпископство Майнц формально перемістилося до Регенсбургу. Дальберг об'єднав єпископство, монастирі, та саме місто, створивши Архиєпископство Регенсбург (нім. Fürstentum Regensburg). Він модернізував світське життя і, найголовніше, забезпечив рівність в правах для протестантів та католиків. У 1810 році Дальберг уступив Регенсбург Королівству Баварія, отримавши замість цього міста Фульда та Ганау, разом із титулом «великого герцога Франкфуртського».

19-23 квітня 1809 року у Регенсбурзі відбулася франко-австрійська битва, що в історії отримала назву Битва під Регенсбургом (також: Взяття Регенсбурга), між французькими імператорськими військами під командуванням барона де Куто (фр. Baron de Coutaud) (65-тий підрозділ) та австрійськими вояками, що відступили. Після того, як провізія та амуніція з обох сторін скінчилася, контроль над містом перейшов до Франції. Місту було завдано значної шкоди: близько 150 будинків згоріли, велику кількість домівок було розграбовано.

У Регенсбурзі розміщувався авіаційний завод, на якому виробляли Messerschmitt Bf 109, та нафтопереробний завод. Ці стратегічні об'єкти стали ціллю союзників 17 серпня 1943 року, під час Швайнфуртсько-Регенсбурзької операції, та 5 лютого 1945 року, під час т. зв. «нафтопереробної операції». Хоча обидва заводи були майже вщент знищені, сам Регенсбург майже не зазнав ушкоджень та руйнувань від бомбардувань союзницької авіації. Це дало змогу згодом включити неушкоджену стару частину міста до реєстру Світової спадщини ЮНЕСКО. Найважливішою культурно-історичною пам'яткою, яка була втрачена у Другій Світовій війні, став Обермюнстерський собор, побудований у романському стилі. Собор було знищено під час нальоту в березні 1945 року і так і не було відновлено — збереглася лише дзвіниця. Темпи відбудови Регенсбургу у повоєнний час були дещо повільними, але це дало змогу запобігти знесенню старих історичних будівель та будуванню на їх місці будівель сучасних. Коли реставрація Регенсбургу вдруге перейшла у активну фазу (наприкінці 1960-х років), було вирішено, що старовинний спадок міста і його дух мають бути збережені.

Поштовий штемпель Української таборової пошти м. Регенсбург

Штемпель поштової станиці УНРади з нагоди відкриття І сесії УНРади в Німеччині, 1948 рік

У 1945–1949 роках в робітничому районі Ґанґгофер-Зідлюнґ (нім. Ganghofersiedlung) із близько 7000 мешканців існував український табір переміщених осіб (англ. "DP camp"), де на своєму піку в 1946—1947 роках, було розміщені близько 5000 українських та 1000 не-українських біженців і переміщених осіб.[5] В таборі діяли парафії УГКЦ і УАПЦ; школи й гімназія[6], Український технічно-господарський інститут; тижневик «Слово», театр Володимира Блавацького, кооператив «Українське Мистецтво». У таборі існували спортивні товариства «Січ», «Верховина» та «СУМ-Юнак».

За погодженням з американською окупаційною владою у таборах для переміщених осіб виникає таборова пошта і поштові станиці (англ. camp post).[7] У таборі Регенсбург поштова станиця заснована в грудні 1946.[5] У березні 1947 року до святкування Шевченкових роковин переміщені українці видають пам'ятну марку з портретом поета в молодому віці.[8]

Мешканцями табору були, зокрема, малярі́ Борачок Северин, Луцик Степан, Мороз Михайло, скульптор Капшученко Петро, Любов Волинець й інші. Голова табору — Кліш Артимович.[9]

На початку 1960-х років Регенсбург інвестував значні фінансові кошти у розвиток технічної та соціальної інфраструктури з метою залучення виробничих підприємств. Першою великою багатонаціональною компанією, що заснувала виробничі потужності у місті, стала корпорація Siemens, що стало віхою у повоєнному розвиткові міста. У 1965 році в місті відкрито Регенсбурзький університет, у 1971 році — Університет точних наук. У 1986 році власні потужності у Регенсбурзі відкрив і концерн BMW. Від початку 1990-х років у місті також розміщуються кілька відомих високотехнологічних компаній, серед яких Infineon та OSRAM, а приплив інвестицій сприяє економічному розвиткові міста.

У 1997 році Регенсбург отримав Європейську премію за видатні досягнення у сфері євроінтеграції.[10]

У липні 2006 року Комітет світової спадщини ЮНЕСКО вніс архітектурно-історичний ансамбль Старого міста Регенсбург до охоронного реєстру як найбільше та найкраще збережене старе місто на північ від Альп. У зв'язку з цим Старе місто часто називають «найпівнічнішим містом Італії». Неподалік від Кам'яного мосту в історичній будівлі Зальцштадль (нім. Salzstadl) у 2007 році під патронатом ЮНЕСКО відкрито інформаційний центр-музей, де зібрано детальну інформацію про двотисячолітню історію Регенсбургу.

Регенсбург лежить на березі Дунаю у найбільш віддаленій на північ його точці. Місто розташоване на стику чотирьох різних географічних ландшафтів:

• на північ і північний схід від міста лежить Баварський ліс (нім. Bayerischer Wald) з його гранітними та гнейсовими горами, дикими лісами та національним парком «Баварський ліс»;
• на сході та північному сході від міста розташована родюча Дунайська рівнина — регіон Gäuboden — з орними землями високої врожайності;
• південний бік міста характеризується горбистою місцевістю, яка є продовженням швабсько-баварського передгір'я Альп;
• на захід від околиць міста розташований гірський масив Франконський Альб;

Клімат в Реґенсбурзі

Клімат Регенсбургу, за класифікацією кліматів Кеппена, зачислено до типу «вологий континентальний». Середня річна температура становить 8.5 °C і дещо перевищує середньонімецький показник (7.8 °C), середня кількість опадів — 636 мм на рік (нижче за середньонімецький рівень опадів, який становить бл. 700 мм). З показником у 1670 сонячних годин на рік Регенсбург випереджає аналогічний середньонімецький показник на 120 годин.[11]

Найтеплішим місяцем року є липень, найхолоднішим — січень.