Яничарка

Янича́рка, янча́рка — довгий турецький мушкет з ґнотовим або кремінним азійським замком[1][2].

Яничарка

Яничарки 1750—1800 рр. Музей армії (Париж)
Тип мушкет
Походження Туреччина
Історія використання
На озброєнні Османська імперія, Річ Посполита, Військо Запорозьке
Війни Битва на Косовому полі (1448)
Історія виробництва
Розроблено XV

У літературі зустрічаємо: «Для сильной [сильної] армії своєї Рушниць, мушкетів, оружин Наклали [бояри] повні гамазеї, Гвинтівок, фузій без пружин.. і яничарок»[3].

Яничарки використовувались у війську Османської імперії, Речі Посполитої і серед українського козацтва у XV—XVIII ст. Яничарки були ґнотовими аж до другої половини XVII ст., коли з'являються на них ударно-кременеві замки. Серед інших мушкетів того часу вирізняються через характерний приклад[4].

Вперше рушниці з ґнотовим замком турки використали в кампаніях султана Мурада II в 1440-х роках, зокрема в другій битві на Косовому полі (1488)[5].

В 1720 р. «чудові» яничарки вироблялися в с. Кубиче біля Башлі на Слобожанщині[6].

Див. також

Примітки
  1. Яничарка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Янчарка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Котляревський І. Енеїда. — Київ: Укр. держ. вид-во, 1944. — 263 с.
  4. ЗБРОЯ КОЗАКІВ — ЧАСТИНА 2 — ТИПИ ЗБРОЙОВИХ ЗАМКІВ. Яничарки. Kozak Media
  5. Ágoston, Gábor (2014). «Firearms and Military Adaptation: The Ottomans and the European Military Revolution, 1450—1800». Journal of World History. 25 (1): 85–124.
  6. Українська мала енциклопедія, т. 16.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.