Янчул

Назва водного шляху походить від імені кримського хана Янчула, що, начебто, вивозив цією річкою на кораблі скарби. Дорогою його корабель був пограбований запорожцями, але золото, переплавлене на статую коня і замасковане шкірами, козаки не розгледіли і викинули у воду. Янчул кинувся слідом за скарбом і втопився. Історична вірогідність та приуроченість подій саме до цього місця сумнівні, оскільки схожий переказ пояснює назву іншої запорозької річки — Кінської. Скоріше, його слід розглядати як частину фольклорної спадщини українського народу.[2]

Довжина Янчулу становить 72 км, площа водозбірного басейну 951 км². Похил річки 1,3 м/км. Її долина трапецієподібна, завширшки 2-3 км. Річище помірно звивисте, ширина в деяких місцях до 90 м. У минулому русло було подекуди розчищене. Влітку річка на окремих місцях пересихає та заростає очеретом, на значній протяжності її дно замулене. О холодній порі року на Янчулі зимують водоплавні птахи, зокрема, лебеді.[3]

На річці облаштовані численні ставки. Її води використовують на сільськогосподарські потреби.

Янчул бере початок на Приазовській височині, на схід від села Сміле. Тече переважно на північний захід, у пригирловій частина — на захід. На північний захід від села Охотничого річка приймає притоку Солона. Янчул впадає до Гайчулу біля південно-західної околиці села Остапівське.

Основна притока: Солона (права).

• Над Янчулом в балці Скотувата біля села Новогригорівка виявлено поселення бронзової доби.

• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.