Ян Калівода
Ян Вацлав Калівода (чеськ. Jan Václav Kalivoda; Йоганн Венцель Калівода, нім. Johann Wenzel Kalliwoda, *21 лютого 1801 р., Прага — †3 грудня 1866 р., Карлсруе) — видатний чеський композитор і скрипаль. Батько Вільгельма Калліводи.
| Ян Калівода | |
|---|---|
| чеськ. Jan Václav Kalivoda | |
 Зображення | |
| Літографія Шліка, біля 1850 р. | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 21 лютого 1801 |
| Місце народження | Прага |
| Дата смерті | 3 грудня 1866 (65 років) |
| Місце смерті | Карлсруе |
| Громадянство | Чехія |
| Професії | скрипаль, композитор, диригент, піаніст |
| Освіта | Празька консерваторія (1816)[1] |
| Вчителі | Бедржих Дівіш Вебер[1] |
| Інструменти | скрипка |
| Жанр | класична музика |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія
У 1815 році був серед перших випускників Празької консерваторії, учень Фрідріха Вільгельма Піксіса. У 1816—1821 роках грав у оркестрі празького театру. З 1822 р. був придворним композитором князів Фюрстенберг і жив переважно в їх резиденції Донауешинген (до революції 1848 року).
Каліводі належить близько 450 творів, в тому числі шість симфоній, сім концертів для скрипки з оркестром, три струнних квартети, інші скрипкові і фортепіанні п'єси, а також опера «Blanda» (1847). На думку музикознавця Девіда Гурвіца, музика Каліводи — «свого роду відсутня ланка між симфонізмом Бетховена і Шумана». Калівода користувався значним авторитетом у сучасників: молодий Роберт Шуман присвятив йому свої «Шість інтермецо для фортепіано» (1832), а Юрайя Кореллі Хілл включив «Нову увертюру» Каліводи, поряд з творами Моцарта, Бетховена, Вебера і Гуммеля, в програму самого першого концерту Нью-Йоркського філармонічного оркестру 7 грудня 1842 року.
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян Калівода
- Вільні ноти авторства Ян Калівода на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Grove Music Online — ISBN 978-1-56159-263-0