Ян Кишка
Ян Кишка (пол. Jan Kiszka, 1552 — перед[1] 26 липня 1592) — генеральний староста жмудський, крайчий великий литовський (1569—1579), підчаший великий литовський (1579—1588), каштелян віленський (з 1587), воєвода берестейський (з 1589). Зять князя Костянтина Василя Острозького. Небіж князя Миколи Христофора Радзивілла (Чорного).
Ян Кишка | |
---|---|
Народився | 1552 |
Помер |
26 липня 1592 Краків, Річ Посполита |
Країна |
Велике князівство Литовське Річ Посполита |
Посада | Староста берестейськийd, каштелян віленський, Крайчий, воєвода берестейський, Жмудські старости, Підчаший великий литовський, Q65720397? і Q66201071? |
Конфесія | Polish Brethrend |
Рід | Кішки |
Батько | Станіслав Кишка (воєвода вітебський) |
Мати | Ганна Кишка |
Брати, сестри | Станіслав Кішка і Anna Kiszkad |
У шлюбі з | Єлизавета Софія Острозька і Elżbieta Sapiehad |
Діти | Anna Kiszkad |
| |
Біографія
Син Станіслава Кишки-молодшого (пом. 1554) і його дружини княжни Ганни Радивил. Матір близько 1563 року змінила кальвінський обряд на аріянський.
Навчався в містах Базелі та Цюриху. Подорожував по Італії, Іспанії й Франції.
Виставив на польсько-російську війну (1577—1582) під своїм командуванням 500 вояків.
Сім'я
Дружина — донька князя Костянтина Василя Острозького — Єлизавета (пом. 26 серпня 1599[2]). Нащадків вони не покинули. Єлизавета після смерті першого чоловіка вийшла заміж удруге за князя Христофора Перуна Радзивілла, який одідичив маєтності Кишки[1]. Заповіла поховати себе у віленській латинській катедрі[2].
Релігійні погляди
Мати виховувала сина як антитринітарія. На посаді сенатора голосив за ідею релігійної толерантності. Сприяв зміні характеру кальвіністських зборів на антитринітарські. Засновник антитринітарських громад у Венгрові, Ів'ї, Лоську, Любечі, Кейданах, Новогрудку.
Його маєтність Венгрув стала центром руху антитринітаріїв. Був опікуном проповідника Петра з Гоньондза. 1570 року заснував у Венгрові друкарню. Докладав зусиль для налагодження доктринальних суперечок між антитринітарськими громадами. Був противником ідей розкріпачення селян, пацифізму, спільного майна, заборони займати адміністративні посади, симпатій юдаїзму та інших радикальних поглядів у антитринітарському середовищі. Це стало причиною його розриву з Петром з Гоньондза і Симоном Будним.
Примітки
- Tazbir J. Kiszka Jan h. Dąmbrowa (zm. 1592)… — S. 508.
- Lulewicz Henryk. Radziwiłł Krzysztof zwany Piorunem h. Trąby (1547—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 275. (пол.)
Джерела
- Грушевський М. Історія Україна-Руси. — Т. V. — С. 30—35.
- Tazbir J. Kiszka Jan h. Dąmbrowa (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — T. ХII/4, zeszyt …. — S. 507—508. (пол.)