Миколай Радзивілл (Чорний)

Обладунки Миколи Радзивілла «Чорного»

Символ (знак) кальвіністів

Син Яна Радзивілла. Навчався в університеті імені Мартіна Лютера у Віттенберґу.

Деякий час перебував при дворі короля Польщі Сигізмунда І Старого. 1547 р. в Ауґсбурґу отримав від імператора Священної Римської імперії Карла V Габсбурґа титул князя; титул підтверди. Прагнув утворити своє спадкове князівство в Литві.

Був прихильником кальвінізму, проводив значну реформаційну діяльність. Відомий культурно-освітній і протестантський діяч свого часу (спочатку — лютеранин, з 1555 p. — кальвініст). Заснував чимало шкіл у своїх маєтках, відкрив у Бересті (Бресті-Литовському) друкарню, у якій 1563 року була випущена Радзивілівська Біблія польською мовою. За його життя почав будуватися у 1551 р. перший дерев'яний замок у Несвіжу. Сприяв діяльності відомих протестантів Шимона Будного, Мартина Чеховича, Вавжинця Кшишковського.[3]

Завдяки шлюбови своєї сестри Барбари з королем Сиґізмундом II Августом мав значний вплив у державі. Володів великими маєтностями (головна резиденція — у Вільнюсі, друга за значенням — у Бересті Литовському, де сприяв реконструкції та перебудові місцевого замку), обіймав впливові посади. Був противником укладення унії між Литвою та Польщею.

Сват князя Андрія Вишневецького (рідного брата Дмитра «Байди» Вишневецького[4]). Син Микола-Христофор Радзивілл (Сирітка) одружився з Гальшкою (Ельжбетою) Евфимією з Вишневецьких (небогою Дмитра «Байди» Вишневецького), після її передчасної смерти (1596 року) взяв собі за дружину її сестру Єлизавету, котра побувала в шлюбі. За ще одним представником роду Радзивіллів — Яном Єжи — згодом була заміжня внучка Костянтина Василя Острозького — Елеонора (дочка найстаршого його сина Януша).

Можливо, під впливом М. Х. Радзивілла «Чорного» Костянтин Василь Острозький спочатку заснував у своєму родинному місті Острозі школу, яку часто називають академією (наприкінці 70-х років, 1581 року вийшла на світ у тутешній друкарні перша повна Біблія старослов'янською мовою, відома як Острозька Біблія; друкар Іван Федоров (Федорович)).

Посідав чималі маєтності на території сучасної України: зокрема, володів містом Радивилів, в Олиці його коштом був збудований замок[5] (чи почав будуватись близько 1564[6]). Для зміцнення обороноздатності у 1555 р., за дорученням короля, наказав почати зводити дерев'яний замок у Борисові.

Брав безпосередню участь в суді над Санґушком Дмитром, через що останній був засуджений до страти.[7]

Геронім Маковєцький (пом. бл. 1582) тривалий час був секретарем Миколи Христофора Радзивілла «Чорного».[8] Микола Христофор та королева Бона допомагали каноніку-історику Станіславу Ґурському у його праці щодо збирання матеріалів, які потім вийшли як «Acta Tomiciana».[9]

Помер 28/29 травня 1565 р. у власному маєтку. Перед смертю хворів тривалий час подагрою, від чого лікувався, натираючи тіло ртуттю. Тіло було поховане біля тіла дружини в мавзолеї, раніше збудованому біля кальвінського збору у Вільнюсі в кам'яниці погаштольдівській. На початку 1578 р. син Микола «Сирітка» звернувся до Папи Григорія ХІІІ для перепоховання тіл батьків в збудованій для цього католицькій каплиці, але згоди не було. З часом він сприяв встановленню пам'ятної таблиці з епітафією батькам у вільнюській катедрі св. Станіслава. У 1627 р. його рештки та дружини були урочисто перепоховані в кальвінському зборі у Дубинках за сприяння Христофора Радзивілла (внука) — представника біржанської гілки, яка сповідувала кальвінізм.[6]

В заповіті від 27 травня головним опікуном дітей був призначений король Сігізмунд ІІ Авґуст.

2004 р. під час обстеження залишків кальвінського збору в Дубинках були знайдені рештки, які ідентифікували як рештки Миколая Радзивілла «Чорного». Були урочисто перепоховані 5 вересня 2009 р.[10]

Дружина Ельжбета

Дружина — Eльжбeтa Шидловецькa (1533—1562; наймолодша донька краківського каштеляна Кшиштофа Шидловецького). Діти:

• Микола Христофор «Сирітка» пол. (Mikołaj Krzysztof Radziwiłł "Sierotka")
• Єлизавета Радзивілл пол. Elzbieta Radziwiłł (1550—1591) — дружина подільського воєводи Миколая Мелецького
• Софія Агнешка Радзивілл пол. Zofia Agnieszka Radziwiłł (1552-після 1599) — дружина Ахація Чеми
• Анна Маґдалена Радзивілл пол. Anna Magdalena Radziwiłł (1553—1590) — дружина Миколая Бучацького-Творовського
• Юрій Радзивілл пол. Jerzy Radziwiłł — кардинал
• Альбрехт Радзивілл пол. Albrycht Radziwiłł
• Станіслав Радзивілл пол. Stanislaw Pius Radziwiłł
• Христина Радзивілл пол. Krystyna Radziwiłł (1560—1580) — дружина Яна Замойського
• Ян (1554-?) — помер дитиною.[11]

• Огієнко І. Українська церква. — К. : Україна, 1993. — 284 с. — C. 89—100. — ISBN 5-319-01166-0.
• Lulewicz H. Radziwiłł Mikołaj zwany Czarnym h. Trąby (1515—1565) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 335—347. (пол.)
• Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1740. — Т. 3. — 938 s. — S. 824—825. (пол.)

• Dedykacja Biblii Brzeskiej królowi Zygmuntowi Augustowi. (пол.)
• List Jana Kalwina do Mikołaja Radziwiłła. (пол.)
• List Mikołaja Radziwiłła Czarnego do Lipomana. (пол.)
• Mikołaj «Czarny» ks. Radziwiłł h. Trąby (ID: dw.2759). (пол.)
• Przywilej Ferdynanda I dla Mikołaja Radziwiłła potwierdzający dziedziczny tytuł książęcy z dnia 14 XII 1547 roku^{[недоступне посилання з липня 2019]}. (пол.)