Ян Порохницький

Йоан Порохницький,[2] гербу Корчак (пол. Jan Andrzej Próchnicki[3], 1553 — 1633) — католицький релігійний діяч, латинський архієпископ у Кам'янці на Поділлі та Львові. Автор родинної хроніки, меценат і бібліофіл. Представник спольщеного українського роду Порохницьких.

Ян Порохницький
Народився 1553
Помер 13 травня 1633(1633-05-13)
Діяльність католицький священник
Alma mater Інгольштадтський університетd, Падуанський університет і Болонський університет
Посада католицький єпископ[1], diocesan bishopd і католицький архієпископd
Конфесія католицька церква[1]
Рід Q106580448?

З життєпису

Є версії про українське та польське походження його роду. Зокрема, своїми предками вважав Бибельських гербу Корчак.[4] Батько — Стефан, дідич Никловичів, матір — дружина батька Зофія з Нарайовських гербу Яніна.

Навчався у Краківському, Інґольштадському, може, Болонському, у 1591 — Падуанському (1 серпня обраний «консиліяром» польської нації, у 1592 році покинув місто в оршаку єпископа Юрія Радзивілла) університетах. Після виїзду з Італії залишився при дворі кардинала Ю. Радзивілла, перейшов у духовний стан, від патрона отримав свячення, «презенту» на посаду краківського каноніка, яким став 1 червня 1594.

У червні 1615 р. освятив каплицю Боймів (або Страстей Христових). «Протектор» заповіту померлого Мартина Кампіана[5].

Мав конфлікт з деякими львівськими райцями (зокрема, Март. Кампіаном, Еразмом Сикстом, Вольфовичем, Якубом Шольцом) стосовно маєтності Сигнівок, а потім відлучив їх від церкви. Оголошуючи це рішення з амвону Львівської латинської катедри, викликав протест парафіян, які силоміць стягнули його звідти. Тоді архієпископ відлучив ще й львів'ян і наказав замкнути костели міста, внаслідок чого львів'яни-католики почали відвідувати богослужіння й в українських (православних) храмах. Зрозумівши, що не варто надалі продовжувати конфлікт, скасував свої попередні вироки[6].

Був похований у Латинській катедрі у Львові, де йому встановили пам'ятний «надгробок» зліва від головного вівтаря, усунутий під час реконструкції храму за архієпископа Вацлава Сераковського. Нині на цьому місці розташована таблиця з епітафією Сераковському[7] У своєму заповіті склав докладне меню для власних поминок.[8].

Примітки
  1. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  2. Субтельний О. Полонізація української знаті
  3. іноді Andrzej Pruchnicki → див.: Czernecki J. Brzeżany: pamiątki i wspomnienia. — Lwów, nakładem Towarzystwa nauczycieli szkół wyższych, 1905. — S. 47. (пол.)
  4. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. Розділ III. — С. 238.
  5. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 73. (пол.)
  6. Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — іл. — С. 42. — ISBN 978-617-629-024-7.
  7. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 81. (пол.)
  8. Лемко І. Цікавинки з історії Львова… — С. 32.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.