Ян Середа
Ян (Янко, Іван Микитович) Середа (біл. Ян (Янка, Іван Мікітавіч) Серада; 13 травня 1879 — після 19 листопада 1943) — білоруський громадський і політичний діяч, педагог, публіцист.
| Ян (Янко, Іван Микитович) Середа біл. Ян (Янка, Іван Мікітавіч) Серада | |||
.jpg.webp) | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 9 березня — 14 травня 1918 року | |||
| Попередник: | Посаду започатковано | ||
| Наступник: | Язеп Лесик | ||
| Народження: |
1 (13) травня 1879 Задвея, Новогрудський повіт, Мінська губернія, Російська імперія | ||
| Смерть: |
не раніше 19 листопада 1943 СРСР | ||
| Поховання: | невідомо | ||
| Країна: | Російська імперія, Білоруська Народна Республіка, Білоруська РСР і СРСР | ||
| Освіта: | Варшавський ветеринарний інститут | ||
| Партія: | Білоруська соціалістична громада і Білоруська партія соціалістів-федералістів | ||
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Закінчив Варшавський ветеринарний інститут (1903). У 1905—1906 роках служив в армії в Маньчжурії. Працював ветеринаром у Мінській губернії (1907—1911), тоді ж викладав у Мар'їногорському сільськогосподарському училищі. Був мобілізований під час Першої світової війни.
Член Білоруської соціалістичної громади. Голова президії Всебілоруського з'їзду (1917), Ради БНР (1918). Член ЦК Білоруської партії соціалістів-федералістів (1918). Входив до складу Тимчасового Білоруського національного комітету, президії Найвищої ради БНР (1919—1920).
Працював у Наркоматі землеробства БРСР. Науковий співробітник і завідувач бібліотеки Інбілкульту. Організатор і директор Мінського ветеринарно-зоотехнічного технікуму (1923—1924). Доцент БСГА в Гори-Горках (липень 1925 — грудень 1929). Науковий співробітник Білоруського НДІ сільського й лісового господарства (з 1927). Досліджував методи утримання й вигодовування сільськогосподарських тварин.
Був заарештований ГПУ БРСР 4 липня 1930 у зв'язку зі справою «Союзу визволення Білорусі». Постановою Колегії ОДПУ СРСР від 10 квітня 1931 року був засланий до Ярославля терміном на 5 років. Повторний вирок було винесено 27 грудня 1941; був засуджений до 10 років позбавлення волі. Достроково звільнений 19 листопада 1943 з Краслагу (Красноярський край). Подальша доля невідома. За першим вироком реабілітований 10 липня 1988, за другим — 16 січня 1989 року.
Творчість
Публікувався з 1914 року (журнал «Соха»). Виступав у друку з науковими, науково-популярними та публіцистичними статтями на сільськогосподарську тематику.
Твори
- Як трэба каваць коні. Мн., 1926.
- Ветэрынарыя і зоагігіена. Кн. 1-2. Мн., 1927—1928.
- Пабудова сіласаў у калгасах і саўгасах. Мн., 1930.
Джерела
- Повернені імена: Співробітники АН Білорусі, які постраждали за часів сталінських репресій / Укл. і авт. передмови Токарєв; Під ред. Махнача.—Мн.: Навука і тэхніка, 1992.—120 с. ISBN 5-343-01246-9.
- Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. Т.2. —Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
- Уладзімір Ліўшыц. Першы старшыня БНР//С Горками и академией связаны судьбой(события, люди и дела). Заметки краеведа.-Горки: 2013.С.35-41.