Ярославль

Герб (1778)

Злиття Волги й Которослі

Заснування міста, за свідченнями багатьох історичних джерел, могло відбутися десь між 988 і 1024 роками. Проте відома точна дата — 1010 рік — заснування Ярославської фортеці. Назву міста пов'язують з князем Ярославом Мудрим, вона являє собою присвійну форму від «Ярослав», утворену за допомогою суфікса *-jь (вставне [l] виникло після губного [v]). Протягом своєї історії Ярославль часто виступав у ролі оплоту московської влади на своїх теренах. Великого значення йому надавали Рюриковичі і Романови. Крім того, Ярославль було збудовано з метою захисту північних кордонів Київської Русі. Ярославль — перше християнське місто на річці Волга. В XV столітті місто разом з усіма навколишніми землями було приєднано до Московського царства.

У 1777–1796 роках Ярославль був центром Ярославського намісництва Російської імперії.

Ярославль — великий промисловий центр. У місті працюють нафтопереробний завод, шинний завод, моторний завод, Ярославський електровозоремонтний завод, електромашинобудівний завод, Ярославський суднобудівний завод, фармацевтична фабрика й багато інших. У Ярославлі в 1932 році був побудований перший у світі завод синтетичного каучуку.

Також діє цілий ряд підприємств легкої (фабрика валяного взуття, текстильно-галантерейна, швейна фабрика), і харчовий (м'ясокомбінат, комбінат молочних продуктів і ін.) промисловості, тютюнова («Балканська зірка»), меблева фабрики.

У місті досить широко розвинена роздрібна торгівля: працюють ринки, магазини, супермаркети й торгові центри, включаючи приналежні відомим російським і світовим роздрібним мережам. Діє дрібнооптовий гіпермаркет METRO Cash & Carry.

За станом на 1 січня 2007 року в місті зареєстровано 24,8 тисяч підприємств і організацій, з них 86,6 % — приватної форми власності. Чисельність зайнятих в економіці міста за 12 місяців 2006 року нараховувала в середньому 335,7 тис. чоловік; офіційний рівень безробіття — 0,6 %[2]

Ярославль знаходиться на перетині важливих автомобільних, залізничних і водних шляхів.

У місті добре розвинена мережа громадського транспорту: працюють автобусні, тролейбусні й трамвайні маршрути.

Через ріку Волгу є один залізничний і два автомобільні мости, що мають називи «Жовтневий» і «Ювілейний». Крім цього, є місце для тимчасового понтонного залізничного мосту (Дудкіне-Норське), який час від часу споруджують, а потім розбирають інженерні війська.

Два основні залізничні вокзали — це Ярославль-Головний (колишня ст. Вспілля) і Ярославль-Московський. Приміські електропоїзди що прямують до Данилова, Ростова, Александрова, Нерехти й Костроми. Приміські поїзди з тепловозом ходять до Рибінська й Іваново. Через Ярославль також проходять багато поїздів далекого прямування.

Одним з основних провайдерів послуг зв'язку в місті є ВАТ «Центртелеком» (Верхньоволзька філія).

• Ярославський державний університет імені П. Г. Демидова
• Ярославський державний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського
• Ярославський державний технічний університет
• Ярославський державний медичний університет
• Ярославська державна сільськогосподарська академія
• Ярославський державний театральний інститут

• У Першій лізі чемпіонату Росії по футболу місто представляє команда «Шинник».
• Хокейна команда «Локомотив» представляє місто у чемпіонаті Континентальної хокейної ліги. Триразовий чемпіон Росії (1997, 2002, 2003).
• У Вищій лізі чемпіонату Росії по волейболу місто представлене командою «Ярославич» (до 2007 р. називалася «Нефтяник»).

• Музей історії міста Ярославль
• Державний історико-архітектурний і художній музей-заповідник
• Ярославський художній музей
• Музей поета Максима Богдановича
• Музей «Музика і час» (приватний)
• Меморіальний будинок-музей співака Собінова

У місті діє Ярославський державний театр ляльок.

Історичний центр Ярославля входить у всесвітню спадщину ЮНЕСКО (об'єкт 1170).

Місто дуже багато на старовинні пам'ятки архітектури. Історично воно поділялось на кремль — «Рублене місто», посад — «Земляне місто» та ізольовані приміські посадські слободи.

• Кремль Ярославля не зберігся до нашого часу у первісному вигляді. Від мурів, що були зведені у 1640-і — 1670-і рр., залишились лише дві поодинокі вежі — Знаменська (Власіївська, 1658–1669 рр.) та Волзька (Арсенальна, 1658–1669 рр., перебудована у класицистичному стилі у XIX ст.).
  • На території кремля розташовувались декілька храмів. У первісному вигляді вціліла лише церква Миколи Рублене Місто (1695 р.) — безстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею. В церкві збереглися фрески, створені одночасно із храмом.
  • Також у Рубленому місті збереглися палати митрополита Йони Сисоєвича (1680-і рр.) — велика двоповерхова кам'яниця.
• Поруч із Рубленим містом знаходиться твердиня Спасо-Преображенського монастиря — нині саме його називають «кремлем» Ярославля. Монастир був закладений ще у 1186 р. і до побудови кремля слугував цитаделлю міста. Нині це комплекс споруд XVI–XIX ст.
  • Мури монастиря. 1550-і — 1580-і рр., 1621–1646 рр. Після перебудов XVIII–XIX ст. залишились недоторканими лише дві вежі (Углицька та Богородська, 1623 р.) та окремі ділянки мурів.
  • Святі Ворота. Фактично це фортечна брама. 1516, 1621 рр., XIX ст. Раніше тут була церква. Фрески 1633 р.
  • Спасо-Преображенський собор. 1505–1516 рр. Невеликий чотирьохстовпний храм. Стоїть на місці храму 1216–1224 рр. Фресковий розпис 1563–1564 рр. — найдавніший у місті. Іконостас із іконами XVI–XIX ст.
  • Залишки Входоєрусалимської церкви (1218, 1617–1619 рр.) під сучасним класицистичним храмом Чернігівських Чудотворців.
  • Дзвіниця. XVI–XIX ст.
  • Трапезний та ігуменський корпуса (XVII ст.) із церквою Різдва Богородиці (1520 р., перебудовувалась)
  • Корпус келій. 1675 р. — кінець XVII ст. Найбільша пам'ятка допетровської громадянської архітектури в місті.
• У колишньому Земляному місті Ярославля — його ремісничому та торговельному серці — збереглися численні історичні будівлі.
  • Михайло-Архангельська церква. 1660–1682 рр. Чотирьохстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею. Має фресковий ансамбль 1731 р.
  • Спасо-Преображенська церква на Городу. 1660-і — 1672 рр. Чотирьохстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею та приділами (північний — шатровий). Зберіг фрески 1693 р.
  • Церква Іллі Пророка. 1647–1650 рр. Чотирьохстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею, галереями та двома приділами (один купольний, інший — шатровий). Зберіг первісні інтер'єри XVII ст., у тому числі фресковий ансамбль та іконостас 1680-х рр.
  • Церква Миколи Надєїна. 1620–1621 рр. Чотирьохстовпний, нині однобанний храм, із двома приділами, галереєю та шатровою дзвіницею. Фрески 1640–1641 рр., бароковий іконостас 1751 р.
  • Спасо-Пробойненська церква. 1696–1705 рр. Нині спотворена, у жалюгідному становищі.
  • Комплекс Афанасіївського монастиря. Закладений у 1615 р. Будівлі XVII–XVIII ст. Центр монастиря — церква Кирила та Афанасія Олександрійських (1664 р.) — великий безстовпний однобанний храм.
  • Палати Іванова — двоповерхова кам'яниця середини XVII ст.
  • Церква Різдва Христового. 1635–1644 рр. Чотирьохстовпний, нині однобанний храм із трьома купольними приділами та величезною шатровою дзвіницею, у котрій влаштований ще один приділ. Храм зберіг фрески 1683 р., іконостас початку XVIII ст.
• За межами колишнього Земляного міста знаходяться:
  • Богоявленська церква. 1684–1693 р. Безстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвінецею. Ансамбль фресок та іконостас 1693 р.
  • Благовіщенська церква. 1688–1702 рр. Безстовпний п'ятибанний храм із оригінальним купольним покриттям бань. Первісна дзвіниця знищена у 1929 р. У храмі — фрески 1709 р.
  • Велика «холодна» Хрестовоздвиженська (1674–1688 рр.) та маленька Козьмодемьянська церкви (початок XVIII ст.) Хрестовоздвиженського приходу. Були спотворені більшовиками, нині відновлюються. Первісна шатрова дзвіниця знищена.
  • Церква Дмитра Солунського (1671–1673 рр.). Двостовпний, нині однобанний храм, із шатровою дзвіницею. Фрески 1686 р. Був дуже спотворений більшовиками, потім відбудований.
  • Церква Петра Митрополита. 1657 р. Спотворена у радянський період, нині у жалюгідному стані.
  • Дзвіниця церкви Микити Мученика. Початок XVIII ст., наришкінський стиль. Сама невелика церква 1641–1644 рр. була знищена більшовиками.
  • Вознесенська церква. 1682 р. Раніше — чотирьохстовпний п'ятибанний храм. Нині перебуває у спотвореному більшовиками вигляді.
  • Церква Володимирської ікони на Божедомці. 1672—1678 рр. Трьохшатровий храм із шатровою дзвіницею. Фрески 1691 р.
  • Миколо-Мокринський приход. «Холодна» церква Миколи Мокрого (1665–1672 рр.) — великий чотирьохстовпний п'ятибанний храм із шатровою дзвіницею та двома шатровими приділами. Фрески 1673 р. «Тепла» Тихвінська церква (1686 р.) — маленький однобанний храм, рясно прикрашений ізразцями.
  • Приход слободи Коровники. «Холодна» церква Івана Златоуста (1649–1652 рр.) — великий чотирьохстовпний п'ятибанний храм із двома шатровими приділами. Фрески та бароковий іконостас 1732–1733 рр. «Тепла» церква Володимирської ікони (до 1669 р.) — чотирьохстовпна, п'ятибанна. Також до ансамблю входять шатрова дзвіниця (1680 р.) та Святі Ворота (кінець XVII ст., наришкінський стиль).
  • Миколо-Тропинська церква. 1660-і рр. Перебудовувалась, спотворена у радянський період.
  • П'ятницька церква на Туговій Горі. 1692 р. За радянських часів спаплюжена.
  • Церква Федорівської ікони. 1687–1689 рр. Великий п'ятибанний чотирьохстовпний храм. Розписи, іконостас 1715 р.
  • Церква Миколи Пенського. 1691 р. Однобанний храм із шатровою дзвіницею.
  • Церква Івана Предтечі у Толчкові. 1671–1687 рр. Великий чотирьохстовпний п'ятибанний храм із двома п'ятибанними приділами. В ансамбль входять також дзвіниця і Святі Ворота (кінець XVII ст., наришкінське бароко). В храмі — ансамбль фресок 1694–1700 рр., іконостас початку XVIII ст.
  • Палати Коритова у Толчкові. Двоповерхова кам'яниця, кінець XVII ст.
  • Церква Миколи в Мєлєнках. 1668–1672 рр. П'ятибанний чотирьохстовпний храм. Первісна дзвіниця знищена у радянську добу. В храмі — фрески 1705–1707 рр.
  • Церква Петра і Павла при мануфактурі. 1736–1744 рр. Петровське бароко.
• У селищі Толга, що нині увійшло до меж міста, знаходиться давній Толзький монастир. Закладений у 1314 р., згодом він перетворився на міцну фортецю і у такому вигляді дійшов до нашого часу. До складу цього видатного ансамблю входять: фортечні мури (1690-і рр.), шестистовпний Введенський собор (1681–1688 рр.) із дзвіницею (XVII–XIX ст.), Хрестовоздвиженська трапезна (1620–1625 рр.) та Микольська надбрамна (1672 р.) церкви, настоятельський корпус 1680-х рр. та лікарняний корпус із дев'ятибанною церквою Спаса Преображення (бл. 1700 р.).

Галерея

• 
  Спасо-Преображенський монастир
• 
  П'ятнадцятибанна церква Івана Предтечі у Толчкові
• 
  Залишок кремля — Знаменська вежа, 1658–1669
• 
  Лікарняна церква Толзького монастиря, бл. 1700
• 
  Храмовий ансамбль в Коровниках, XVII ст.
• 
  Митрополичі палати, XVII ст.
• 
  Богоявленська церква. 1684 — 1693 рр.
• 
  Собор Спасо-Преображенського монастиря, 1504 — 1516 рр.
• 
  Церква Миколи Рублене Місто, 1695 р.
• 
  Церква Миколи Мокрого, 1665 — 1672 рр.
• 
  Церква Спаса на Городу, 1660 — 1672 рр.
• 
  Церкви Федорівської ікони та Миколи Пенського (XVII ст.)
• 
  Комплекс Іллінської церкви (1647 — 1650 рр.)
• 
  Михайло-Архангельська церква. 1660 — 1682 рр.
• 
  Церква Миколи Надєїна, 1620 — 1621 рр.
• 
  Благовіщенська церква, 1688 — 1702 рр.
• 
  Володимирська церква на Божедомці, 1672 — 1678 рр.
• 
  Собор Афанасіївського монастиря, 1664 р.

• Гордон Михайло Володимирович (1902–1968) — український вчений-правознавець, професор, доктор юридичних наук, заслужений діяч науки РРФСР, завідувач кафедри цивільного права (1951—1968) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого
• Горшеньов Віктор Михайлович (1924–1993) — український вчений-правознавець, професор, кандидат юридичних наук, завідувач кафедри теорії держави і права (1978—1984) Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого
• Осадчук Володимир Степанович (* 1938) — український науковець, доктор технічних наук (1979), професор (1982), академік Академії інженерних наук України (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2008)
• Косарєва Ніна Сергіївна (* 1947) — художник декоративно-ужиткового мистецтва (художня обробка шкіри). Член Спілки художників України (1976). Заслужений майстер народної творчості УРСР (1982). Нагорода Фонду культури України «За подвижництво у культурі» (1997). Нагорода Президента України орден Княгині Ольги ІІІ ступеня (1997).
• Володимир Макуха (*1955) — посол України в Японії, міністр економіки України (2006—2007).
• Ольга Ольгіна (1904—1979) — польська оперна співачка, викладачка, професорка.
• Папонов Микола Васильович (1902—1939) — радянський селекціонер-виноградар.
• Прилежаєва Марія Павлівна (1903—1989) — російська радянська дитяча письменниця.
• Селевко Герман Костянтинович (1932—2008) — радянський і російський педагог-новатор, кандидат педагогічних наук (1964), професор (1989)
• Червінська Ольга В'ячеславівна (07.02.1947, м. Ярославль, Росія) — літературознавець, професор, завідувач кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича
• Любимов Юрій Петрович (1917—2014) — російський актор, режисер
• Баснер Веніамін Юхимович (1925—1996) — радянський та російський композитор
• Розов Віктор Сергійович (1913—2004) — радянський і російський драматург.

• Всеволод Голубович — український громадсько-політичний і державний діяч, голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ Української Народної Республіки.
• Остап Бородієвич — сотник УГА, ветеринарний референт при секретаріаті Військових справ ЗУНР.

• Ярославський зоопарк
• Ярославський річковий порт

• (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
• (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
• (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)

• Офіційний сайт органів міського самоврядування Ярославля (рос.)
• Довідник організацій Ярославль (рос.)