Японське селище (Дагвейський полігон)

Японське селище — назва комплексу житлових будинків зведених Армією США в 1943 році на полігоні Даґвей в Юті, приблизно за 100 кілометрів (62 милі) на південний захід від Солт-Лейк-Сіті.

Японське селище, 1943, на задньому плані — німецьке селище

Японське та німецьке селища, повітряна фотозйомка, 1943

Дагвей був випробувальним комплексом високим ступенем безпеки для тестування хімічної та біологічної зброї. Метою постійного відтворення будинків японського зразка після постійного знищення пожежами було вдосконалення тактики підпалювальних бомбардувань, які здійснювалися над містами Японії під час Другої світової війни.

Головним архітектором «Японського селища» був Антонін Реймонд. який провів багато років працюючи на будівництві в Японії. В спорудженні комплексу також брав участь Борис Лаймінґ, що вивчав пожежі в Японії та написав доповідь про пожежу в Токіо у 1923 році.[1]

Найуспішнішими на випробуваннях, що проводилися в травні-вересні 1943 року на макетах японських будинків, були напалмові касетні бомби M-69 «Запальні». У випробуваннях також тестувалися M-47 (що містили кокосову олію, гуму та бензин) та M-50 (суміш магнію з порошковим алюмінієм та оксидом залізa). На полігоні також випробовували «Бомби-кажани», легкі бомби із запалювальною речовиною, переносниками якої були кажани.

Для випробувань використовували бомбардувальники B-17 та B-24, що діяли на нормальній висоті бомбардування; ефекти бомб на селише ретельно записувалися.