Японський годинник

Традиційний японський годинник (яп. 和時計 вадокей) — японський настільний механічний годинник, призначений для визначення часу в спеціальних одиницях.

Японський годинник вадокей середина періоду Едо

Опис
«Вічний» японський годинник, 1851 рік (Національний музей науки Токіо)

Японський годинник використовував дванадцятигодинну систему, доба ділилась на дві частини, відповідно частини ділились на 6 денних і 6 нічних проміжків — «годин». Відлік денних годин починався від світанку, нічних — від заходу.

На відміну від традиційної європейської системи вимірювання часу зі сталою величиною години, в японській системі денні години були довшими влітку і коротшими взимку, і навпаки.

У японському годиннику використовувався додатковий механізм для звукової індикації часу, іншими словами це був годинник з боєм. Годинник відбивав від 9 до 4 ударів, сигнали від 1 до 3 були означали початок молитви у буддистів, тому не використовувалися. На початок денного і нічного періодів (світанок і захід) годинник відбивав шість ударів.

Відлік часу вівся у зворотному напрямку. Такий порядок відліку зберігся через традиційне використання японцями процесу горіння пахощів для вимірювання часу, при цьому відраховувалася кількість часу, що залишився.

Назви годинних проміжків не були пов'язані з числом ударів дзвону. Кожній «годині» відповідав знак однієї з тварин традиційної східної системи знаків зодіаку, за яким її і називали.

Знаки денних годин, починаючи зі світанку
Знак зодіаку Символ Цифра Кількість ударів
Кролик 卯 (у) 六 6 світанок
Дракон 辰 (тацу) 五 5
Змія 巳 (мі) 四 4
Кінь 午 (ума) 九 9 полудень
Коза 未 (хіцудзі) 八 8
Мавпа 申 (сару) 七 7
Шість нічних годин, починаючи від заходу сонця
Знак зодіаку Символ Цифра Кількість ударів
Півень 酉 (торі) 六 6 захід
Собака 戌 (іну) 五 5
Свиня (кабан) 亥 (і) 四 4
Щур (миша) 子 (не) 九 9 північ
Бик 丑 (усі) 八 8
Тигр 寅 (тора) 七 7

Вадокей були вельми неточними механізмами, до того ж складними в експлуатації через необхідність щоденного налаштування. Вартість такого годинника сягала 60 річних зарплат простого робітника, дозволити їх собі могли тільки дуже багаті люди.

Історія

Механічний годинник у XVI столітті завезли в Японію нідерландські торговці. Годинники, виготовлені з латуні або заліза, переважно мали форму, що нагадує старовинний ліхтар. Спочатку перші японські годинники були імітацією завезених зразків, згодом, для відповідності традиціям і звичаям Японії, їх пристосували до японської системи обчислення часу.

У XVI столітті в європейських годинниках ще не використовувалися маятник і балансирна пружина, тому вони також не увійшли до числа запозичених технологій. З початком періоду ізоляції японським винахідникам довелося самостійно вдосконалити годинникові механізми.

1873 року згідно з Указом японського уряду в країні введено західну систему обчислення часу зі сталою величиною години і григоріанський календар.

Принцип роботи і будова
Годинниковий механізм

Більшість японських годинників використовували в роботі складну систему противаг. Подібні механізми використовувалися в японських механічних ляльках каракурі.

У деяких японських годинниках використовувалася система, що складається з двох різних спускових механізмів (горизонтальних маятників), один використовувався для денних «годин», другий — для нічних. У ранніх моделях японських годинників перемикання між ними виконували вручну.

Див. також

Примітки

    Посилання

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Японський годинник

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.