Ярославський Олександр Борисович

Народився в сім'ї лікаря. В 1907—1914 роках навчався у гімназії міста Владивосток. В 1912 році опублікував свій перший вірш у місцевій газеті. Поступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, проте до навчання не приступив. У листопаді 1914 і вересні 1915 року робив спроби поступити добровольцем у 1-шу авіаційну роту для навчання пілотажу; на початку 1916 року був переведений на службу в 176-й піхотний запасний батальйон, а вже 4 травня 1916 року дезертирував. Перебував спочатку у Петрограді, потім переїхав до Владивостока. Саме тут з'являються його перші збірки футуристичної спрямованості. В середині літа 1919 року опиняється у в'язниці за звинуваченням в революційній агітації. Був звільнений в 1920 році й невдовзі приєднався до іркутського анархістського загону «Діда» (Нестора Каландарішвілі). Ярославський очолює культурно-просвітницький відділ загону.

В 1922 році прибуває до Москви й зближується з угрупованням «біокосмістів». Влітку цього року вступає до «Креаторію біокосмізму». Внаслідок внутрішніх непорозумінь серед представників цієї течії Ярославський переїжджає до Петербурга й засновує там «Північну групу біокосмістів».

Північна група на чолі з Ярославським активно пропагувала євгеніку, ідеї регенерації тканин, анабіоз. На одному з агітаційно-поетичних зібрань Олександр Ярославський познайомився зі своєю майбутньою дружиною Євгенією Маркон (1901—1931).

В 1924—1926 роках подружжя Ярославських мандрує по СРСР і заробляє собі на життя антирелігійними та літературними лекціями.

У вересні 1926 року Ярославський з дружиною виїжджають до Берліна, де влаштовуються на роботу в телеграфному агентстві. У емігрантській пресі Ярославський виступає з різкою критикою виродження революції у державний капіталізм.

В лютому 1927 року, охоплений ностальгічними настроями, Ярославський з дружиною повертається до Ленінграда:

Їду в Росію розстрілюватися… А якщо більшовики мене не розстріляють, — тим краще![2]

В травні 1928 року Ярославського було арештовано. Постановою ОДПУ від 1 жовтня 1928 року він був засуджений до п'яти років ув'язнення. В Соловецький табір особливого призначення прибув 4 листопада 1928 року. Через невдалу спробу Євгенії Ярославської організувати чоловікові втечу, був засуджений до розстрілу. Розстріляний на початку грудня 1930 року.

Основні теми творчості Ярославського — соціальна справедливість, перманентна революція, анархічне заперечення державності, прорив у космос, міжпланетне братство пролетарів та імморалізм. Ці теми є сюжетоутворюючими у вірші «На штурм Всесвіту» (1922), в оповіданні «Пролетарі — в небо» (1923), в поемах «Грядущий потоп» (1918) і «Поема анабіозу» (1922). Ярославський написав і випустив у 1926 році свій єдиний роман «Аргонавти Всесвіту», де висунув ряд яскравих і випереджаючих свій час ідей: панспермія, кріонічні саркофаги, вселенське братство розумів і міжзоряний зв'язок[3].

Початком видавничої діяльності Ярославського можна вважати випущену в похідній типографії загону Каландарішвілі книгу віршів «Кров і радість» (1920), присвячену «Дідові». У 1921 році в Бюро друку Далекосхідної республіки виходить його п'ята збірка віршів «Закривавлені тротуари».

По приїзді в Москву видавнича діяльність продовжилася, було організоване ефемерне видавництво «Супрадини», яке, втім, нічим іншим, крім видання книг самого Ярославського не прославилося. Всього одна книга була випущена з маркою видавництва «Антитаксидермісти». Видавництва «Біокосмісти» також фактично не існувало, просто Ярославський, як один з основоположників літературної течії «біокосмізму», переважно видавав свої твори, зазначаючи слово «Біокосмісти» на тому місці обкладинки, де зазвичай вказують назву видавництва. Зокрема під маркою «Біокосмісти» вийшли книги Ярославького: «Корінь з Я. Посвята Євгенії Маркон» (1926), «Аргонавти Всесвіту» (1926), «Москва Берлін» (1927). Саме через це в бібліографічних описах його книг часто назва літературної течії вказувалася як видавництво.

З 1922 року біокосмісти почали видавати журнали «Біокосміст» та «Безсмертя» (редактор останнього О. Ярославський), в яких друкувалися матеріали по біокосмізму, поетичні збірки, науково-фантастичні твори. Найвідомішим зібранням творів біокосмістів стала збірка «Біокосмісти. Десять штук». У листопаді 1922 року журнал А. Ярославського «Безсмертя» був закритий Петроградським губвиконкомом за звинуваченням в порнографії[4].

• Ярославская-Маркон Е. «Клянусь отомстить словом и кровью…» // Ярославский А. Б. Аргонавты вселенной: (Роман-утопия). Сост. и биогр. очерк А. Шермана. — Б. М.: Salamandra P.V.V., 2013. — С. 170—234.