Ящук Валерій Миколайович

Вале́рій Микола́йович Ящу́к (* 1948) — доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри експериментальної фізики.

Ящук Валерій Миколайович
Народився 1 січня 1948(1948-01-01) (74 роки)
Струсів
Країна  СРСР Україна
Діяльність винахідник
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Посада завідувач кафедри експериментальної фізики «Фотоніка органічних середовищ»
Звання професор
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Відомий завдяки: оптика твердого тіла

Життєпис

Народився 1948 року в містечку Струсів (Тернопільська область). 1971-го закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Протягом 1972—1972 та 1973—1981 років працював старшим інженером, в 1981-1983-х — асистентом, з 1983 по 1988 рік — старшим викладачем. В 1988—2002 роках — доцент, з 2002 року — професор, завідувач кафедри експериментальної фізики.

У 1982 році захистив кандидатську дисертацію «Міграція енергії електронного збудження в полімерах». 2000 року здобув вчене звання доктора — дисертація «Динаміка електронно-коливальних збуджень в макромолекулярних системах»; від 2004-го — професор. Читає лекції з загального курсу «Електрика та магнетизм» та спеціальних курсів «Фотоніка органічних середовищ» й інших.

Як педагог підготував 5 кандидатів наук.

Керівник держбюджетної теми «Оптичні та електронні властивості гомогенних та гетерогенних систем на основі неорганічних та органічних сполук для фотоніки, біофотоніки та наноелектроніки».

Напрямки наукових досліджень:

  • Фотоніка органічних середовищ
  • Процеси перенесення енергії електронного збудження в макромолекулах
  • Наноелектроніка та нанофотоніка
  • Фотофізика біологічних об'єктів.

Встановив механізм процесу перенесення електронних збуджень в хромоформістких макромолекулах; застосував до опису процесу теорію випадкових блукань. Запропонував модель макромолекули з напрямленим транспортом триплетних збуджень (де введено концепцію екситонного струму в хромоформістких макромолекулах). Під його керівництвом створені та спектрально протестовані перші функціональні системи такого типу. Виявив існування процесу перенесення внутрішньохромофорних коливальних збуджень в макромолекулах; провів аналіз процесів перенесення електронних збуджень в ДНК, встановив факти захоплення синглетних та триплетних електронних збуджень в макромолекулі ДНК. За його керівництва встановлено природу фосфоресценції ДНК.

Є автором 218 наукових публікацій, з них 1 авторське свідоцтво.

Серед робіт:

  • «Intramolecular energy transfer by singlet and triplet excitons in macromolecules», 1979 (співавтор)
  • «Migrating Electronic Excitations in -electron-containing Polymers», 1998
  • «Triplet exciton in -electron containing polymers», 1999
  • «Multifunctional macromolecules and structures as one-way exciton conductors», 2000 (співавтор)
  • «Взаємодія ціанінових барвників з нуклеїновими кислотами. 14. Спектральні особливості деяких монометинових бензотіазолових ціанінових барвників та їхньої взаємодії з ДНК», М. Ю. Лосицький, Т. Ю. Огульчанський, С. М. Ярмолюк, 2000
  • «The nature of the electronic excitations capturing centres in the DNA» (співавтор), 2006.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.