Ящурка середня

Загальна довжина 17 см з досить довгим хвостом. Шкіра спини темно-сірого кольору з буруватим відтінком. На тулубі поздовжні ряди круглих або витягнутих у довжину білих або світло-сірих плям, обрамлених колами чорного або темно-сірого кольору. Уздовж хребта є нечисленні темні подовжені цятки або їх замінює вузька темна смужка. Лапи зверху у плямах. Черево має біле забарвлення. Підочний щиток не торкається краю рота. Є 1 лобоносовой щиток. Передлобні щитки стикаються один з одним, рідше — розділені 1-2 невеликими додатковими щитками. Надочноямкові щитки відокремлені від лобового і лоботім'яних щитків. Навколо середини тіла 44-60 лусочок. Луска зверху хвоста ребриста. Навколо 9-10 хвостового кільця 20-30 лусок. Стегнових пір 12-18, Зовнішній ряд щитків на нижньому боці гомілки різко відрізняється шириною від сусіднього.

Полюбляє піски та міжбарханні низини з саксаулом, тамариском, верблюжою колючкою. Зустрічається і в умовах антропогенного ландшафту. Ховається у норах гризунів, черепах, невеликих власних нірках довжиною до 60 см. У різних частинах ареалу чисельність коливається від кількох до 16 і більше особин на гектар. У спекотні літні місяці у червні-липні дорослі особини місцями практично перестають зустрічатися на поверхні і впадають у стан літньої сплячки. Харчується мурашками, жуками, сарановими, термітами, гусінню. Відзначено випадки канібалізму і поїдання інших дрібних ящірок.

Це яйцекладна ящірка. Парування починається у середині березня—наприкінці квітня. Відкладання 2—6 яєць триває з середини квітня до середини липня. За сезон буває 2 кладки. Через 35-40 днів з'являються молоді ящурки.

Мешкає у Туркменістані, Узбекистані, крайньому заході Таджикистану, Казахстані.

• Шмальгаузен І. І. Походження наземних хребетних. М., 1964.
• Словник-довідник із зоології. — К., 2002.