Я звинувачую (фільм, 1938)

«Я звинувачую» (фр. J'accuse) — французька воєнна драма 1938 року, поставлена режисером Абелем Ґансом. Ремейк німого фільму А. Ґанса 1919 року, нині втраченого[1].

Я звинувачую
фр. J'accuse
Французький оригінальний постер до фільму
Жанр воєнна драма
Режисер Абель Ґанс
Продюсер Абель Ґанс
Сценарист
  • Абель Ґанс
  • Стів Пассер
У головних
ролях		 Віктор Франсен
Лін Норо
Жан-Макс
Оператор Роже Юбер
Композитор Анрі Вердюн
Кінокомпанія Forrester-Parant Productions (Товариство фільму «Я звинувачую»)
Дистриб'ютор Comptoir Français du Film (Франція)
Тривалість 104 хв.
Мова французька
Країна  Франція
Рік 1938
Дата виходу 23 січня 1938 (Франція)
IMDb ID 0031503
Рейтинг IMDb:

Сюжет

Солдат Жан Діаз, чистильник окопів, кохає Едіт — дружину іншого солдата Франсуа Лорена. Патруль Лорена отримує завдання відправитися в Дамський яр — небезпечне, що добре прострілюється місце, де вже загинули дванадцять патрулів. Жан Діаз присягається Лорену, що Едіт для нього нічого не означає і не означатиме. Після винищення патрулів Діаз один залишається живим і просить дозволу змінити іншого солдата, батька чотирьох дітей. Його прохання виконане. Відразу ж після припинення вогню ховають загиблих солдатів із повністю знищеного патруля. Але Жан Діаз, що лежить серед мерців, ще дихає. Лорен, помираючи, потискує йому руку. Жан Діаз відвідує вдову Лорена і говорить, що більше не кохає її. Перед могилами своїх товаришів він присягається не дати розгорітися новій війні.

Минають роки. Після смерті хазяїна Діаз отримує у спадок завод, де працює другий спадкоємець — інженер Анрі Шиме: той самий офіцер, який відправив колись останній патруль до Дамського яру, хоча усі були проти цього кроку. Діаз і Шиме кохають одну жінку — Елен, доньку Лорена. Поки Європа готується до нової війни, Жан Діаз, вірний своїй клятві, хоче самостійно зупинити її. Йому докучає психоз, викликаний переміщенням осколка в його мозку. Елен і Шиме одружуються та повертаються з Венеції. Діаз міг би зруйнувати їхнє щастя: досить було сказати, що Шиме відправив батька своєї дружини на вірну смерть. Крім того, Шиме вкрав у Діаза винахід — ударостійке скло, — щоб продати його Міністерству оборони. Але Жан Діаз не хоче нікому зла. Його покликання — жертвувати собою. «Я уникнув, — говорить він, — небезпеки щастя».

Діаз приходить на кладовищі біля Дуамона та врочисто просить допомоги у мерців. Незабаром з кладовищ зникають хрести. Мерці Першої світової війни встають з могил і всі разом виходять на дороги. Каліки, інваліди, кульгаві, — ця армія примар всюди сіє паніку. Європу паралізує жах. Особливим декретом скликаються Всесвітні Генеральні Штати, які відміняють війну. Одноголосно прийнято рішення про всесвітнє роззброєння.

У ролях
• Віктор Франсен…Жан Діаз
• Лін Норо…Еліт Лорен
• Жан-Макс…Анрі Шиме
• Рене Девіллє…Елен Лорен
• Андре Нокс…мосьє Леотар П'єрфон
• Марсель Делетр…Франсуа Лорен
• Марі Лу…співачка
• Жорж Caйяp…Жиль Тенан
• Поль Аміо…капітан
• Жан-Луї Барро…
• Жорж Роллен…П'єр Фон

Знімальна група

Навколо фільму

Фільм, випущений у 1938 році в 165-хвилинній версії, був заборонений у 1939 році і повернувся на екрани в 1947-му в 104-хв. варіанті. Тривалість копії, що зберігається у «Французькій сінематеці», — 116 хвилин[2].

Джерела
  • Лурселль, Жак. J'accuse/Я обвиняю // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 1823—1825. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Примітки
  1. Abel Gance’s J’Accuse (1938). Museum of Modern Art. Процитовано 17.08.2017.
  2. Жак Лурселль, 2009, с. 1825.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.