Жан-Луї Барро

Жан-Луї Бернар Барро народився 8 вересня 1910 року в передмісті Парижа Ле-Везіне в сім'ї аптекаря. Його батько — Жуль Барро був власником скромної аптеки і підробляв у психіатричній лікарні по сусідству з домом. Мати Марсель-Елен, уроджена Валет. Під час Першої світової війни батька призвали санітаром на фронт. Доглядаючи за солдатами, хворими іспанкою заразився і помер. Через два роки мати повторно вийшла заміж. Вихованням дітей займалися дідусь з бабусею. Дід Барро був виноградарем.

Барро закінчив елітний ліцей Шанталь в Парижі. Свою трудову діяльність починав як бухгалтер і продавець квітів. Навчався на курсах живопису в Луврській школі, вивчав акторську майстерність на курсах у Шарля Дюллена та в 1933—1935 роках грав у його трупі, пізніше ставив у його театрі Лафорга, Фолкнера, Гамсуна (останнього — спільно з Роже Бленом). Захоплювався мімічним мистецтвом.

У 1930-і роки Барро почав зніматися в кіно — Марк Аллегре, друг Андре Жіда, запросив Барро дебютувати на екрані в його фільмі «Прекрасні днинки» (1935). У 1945 з величезним успіхом зіграв міма Батиста Дебюро у фільмі Марселя Карне «Діти райка» (за сценарієм Ж. Превера). Починаючи з 1970 років знімався мало, віддаючи перевагу роботі в театрі. За час акторської кар'єри в кіно знявся у 50-ти фільмах. Співпрацював з такими кінорежисерами, як Георг Вільгельм Пабст, Анатоль Літвак, Крістіан-Жак, Саша Гітрі, Жан Ренуар та ін.

У 1940—1946 роках Жан-Луї Барро — актор і режисер в театрі «Комеді Франсез». Як режисер поставив «Федру» Ж. Расіна, «Атласний черевичок» Клоделя.

У 1942—1944 роках Барро керував Школою драматичного мистецтва (фр. École du Comédien) в Парижі, заснованою ним спільно з Жульєном Берто і Реймоном Руло.

У 1940 році Барро одружився з акторкою Мадлен Рено, а в 1946 році разом з нею створив власну трупу — «театральну компанію Рено-Барро» (у будівлі театру «Маріньї»), в якій він був режисером і головним актором. З 1953 року театр випускав «Зошити компанії».

У 1959 році за пропозицією міністра культури Андре Мальро Жан-Луї Барро очолив паризький театр «Одеон» («Театр де Франс»). На сцені театру йшли п'єси класичного репертуару (Шекспір, Расін) і сучасні твори — драми С. Беккета, Ж. Жене, Марґеріт Дюрас.

У травні 1968 року під час студентської революції Барро відкрив театр для бунтівників-студентів, які розміщувалися в ньому впродовж місяця. Через це під тиском А. Мальро він був вимушений покинути пост директора і разом з трупою залишити Одеон. Створив власний театр Д'Орсе (згодом — фр. Le théâtre du Rond - Point), де ставив оригінальні композиції на основі текстів Рабле, Вольтера, Ніцше, Жаррі.

Жан-Луї Барро помер 21 січня 1994 року в Парижі на 84-му році життя. Похований на цвинтарі Пассі.

• 1946 — «Помилкові визнання» / Les Fausses Confidences Мариво
• 1946 — «Гамлет» / Hamlet Шекспіра
• 1947 — «Ведмідь» / L'Ours Чехова
• 1947 — «Амфітріон» / Amphitryon Мольєра
• 1947 — «Процес» / Le Procès за Кафкою, текст А. Жіда і Ж.-Л.Барро
• 1948 — «Стан облоги» / L'Etat de siege Камю
• 1948 — / Occupe-toi d'Amélie Ж. Фейдо
• 1949 — «Витівки Скапена» / Les Fourberies de Scapin Мольєра
• 1950 — / Marlborough s'en va-t-en guerre М. Ашара
• 1950 — / Le Répétition ou L'Amour puni Ануя
• 1950 — «Брудні руки» / Les Mains sales Сартра
• 1951 — «Не жартуйте з коханням» / On ne badine pas avec l'Amour А. де Мюссе
• 1951 — «Вакх» / Bacchus Ж. Кокто
• 1953 — «Христофор Колумб» / Christophe Colomb П. Клоделя
• 1953 — «Лукреція» / Pour Lucrèce Жироду
• 1954 — «Мізантроп» / Le Misanthrope Мольєра
• 1954 — «Вишневий сад» / Le Cerisale А. Чехова
• 1955 — «Орестея» / L'Orestie Есхіла
• 1955 — «Береніка» / Bérénice Ж. Расіна
• 1955 — «Інтермеццо» / Intermezzo Жироду
• 1955 — «Вольпоне» / Volpone за Б. Джонсоном, текст Ж. Ромена і Ш. Цвайґа
• 1958 — «Атласний черевичок» / Le Soulier de satin Клоделя

• 1946 — «Baptiste», пантоміма-балет за Ж. Превером, муз. Владимира Косма (у співавторстві з М. Марсо)
• 1947 — «La Fontaine de Jouvence» за Борисом Кохно, муз. Жоржа Оріка
• 1954 — «Renard», текст Ш. Ф. Рамю, муз. І. Стравинського
• 1955 — «Les Suites d'une course», мімофарс за Ж. Сюперв'єлем, муз. А. Соге.

• Réflexions sur le théâtre. Paris: J. Vautrain, 1949
• Je suis homme de théâtre. Paris: Éditions du Conquistador, 1955
• Nouvelles réflexions sur le théâtre. Paris: Flammarion, 1959
• Souvenirs pour demain. Paris: Éditions du Seuil,1972
• Comme je le pense. Paris: Gallimard, 1975
• Размышления о театре. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1963(рос.)

• Antonin Artaud, Lettres à Jean-Louis BarraultBordas, 1952
• Frank A. Jean-Louis Barrault. Textes de Jean-Louis Barrault. Points de vue critiques, témoignages, chronologie, bibliographie. Paris: Seghers, 1971
• Jean-Louis Barrault: écrits, répertoire, filmographie et critique, 1935—1989/ Hélène Volat-Shapiro, Gerhard M. Vasco, eds. Paris: Lettres modernes; Minard, 1992
• Mignon P.-L. Jean-Louis Barrault: le théatre total. Monaco: Editions du Rocher, 1999
• Lorelle Y. Dullin-Barrault: l'éducation dramatique en mouvement. Paris: Amandier, 2007

• Барро // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Жан-Луї Барро на сайті IMDb (англ.)
• Жан-Луї Барро на сайті Internet Broadway Database (англ.)

1. https://lesbelleslettresblog.com/2018/02/15/tous-au-ciel-un-combat-intellectuel-antitotalitaire-1978-1986-presente-par-alain-laurent/