Абель Ґанс

А́бель Ґанс (фр. Abel Gance, справжнє ім'я Ежен Александр Перетон, 25 жовтня 1889, Париж — 10 листопада 1981, там само) — французький кінорежисер, актор.

Абель Ґанс
Abel Gance
Ім'я при народженні Ежен Александр Перетон
Дата народження 25 жовтня 1889(1889-10-25)
Місце народження Париж
Дата смерті 10 листопада 1981(1981-11-10) (92 роки)
Місце смерті
Париж
Поховання
 : 
Громадянство  Франція
Професія режисер, актор, сценарист
Alma mater Ліцей Шапталя
Роки активності 1909 — 1972
IMDb ID 304098

премія академії BAFTA за досягнення у кінематографіd (1981)

Абель Ґанс у Вікісховищі

Біографія

Незаконнонароджений син заможного лікаря Абеля Фламанта і Франсуази Перетон. Мати була заміжня за Адольфом Ґансом.

Перш ніж зробити кар'єру актора в театрі і кіно, Ґанс працював помічником адвоката. З 1908 року Абель Ґанс виступав в театрах Парижа, Брюсселя). Написав дві трагедії. В кіно дебютував у 1909 році як актор у фільмі Леонса Перре «Мольєр». Написав книгу поем «Палець на клавіатурі». Потім захопився написанням сценаріїв. Першу стрічку, «Гребля» (La Digue), зняв в 1911 році. У цей період Ґанс написав сценарій і, використовуючи спотворюючі лінзи і дзеркала для створення ефекту галюцинацій, зняв короткометражний фільм «Безумство доктора Тюба» (1915) про маячні видіння ученого. Він також продовжував створювати фільми і експериментувати з освітленням, монтажем і камерою. Після провалу цього фільму поставив ще десяток картин. Серед них багатосерійний фільм «Барбаросса» отримав популярність у глядачів.

Був партнером Макса Ліндера у багатьох фільмах. У 1910 році пише сценарії для Луї Фейяда, Альбера Капеллані, Каміла де Марлона.

У 1914 роцу Ґанса було мобілізовано до армії. Знімав пропагандистські фільми («Героїзм Падді» (1915), «Страс і компанія» (1915), «Смертоносні гази» (1916)).

До найбільш значимих фільмів Ґанса, знятих після 1917 року можна віднести «Матір скорботну (Mater Dolorosa)», «Десяту симфонію», «Я звинувачую», «Колесо».

У 1927 році ставить «Наполеон», де сам грав роль Сен-Жюста. Фільм задуманий як трилогія, але на наступні дві частини Ґанс не знаходить коштів. У 1929 році третя частину трилогії — «Наполеон на острові Св. Єлени» — поставив Лупу Пік. У 1936 стрічку було озвучено, а у 1971 вийшла на екрани друга, доповнена редакція. Англійському історикові Кевіну Браунлоу вдалося відтворити якнайповнішу версію, яка викликала фурор в Нью-Йорку у 1981 році.

«Критики охоче підкреслювали амбівалентность творчості Ґанса, де сусідами є пишність і убозтво, пихатість і ліризм, пафос і примітивний символізм, уява і технічна винахідливість, якою він нерідко зловживає, „достаток нововведень, разом з жалюгідними штампами і поганим смаком“». (Л. Муссінак)

Абель Ґанс був новатором у кіно; займався розробкою поліекрану, та експериментував в області звуку. Зокрема, саме Ґанс у 1929 році першим сформулював поняття «Звукової перспективи», що передбачила появу стереофонії, а також «піктографії» (вживання статичних зображень для створення ілюзії реального простору, 1938) і «мажирами» (Magirama, з Н. Каплан, 1956).

Абель Ґанс є першим лауреатом національного Гран-прі в області кіно 1974 року.

Помер у 1981 році в Парижі від туберкульозу у віці 92-х років.

Визнання і нагороди

Фільмографія
Абель Ганс з композитором Артуром Онеґґером, 1923
Могила Абеля Ганса на цвинтарі Cimetière d'Auteuil в Парижі

В цілому Абель Ґанс зняв понад сорок повнометражних ігрових фільмів, а також декілька експериментальних короткометражок.

  • 1911 — Гребля / La Digue
  • 1912 — Сліди на стелі / Il y a des pieds au plafond
  • 1912 — Філософський камінь / La Pierre philosophe
  • 1912 — Маска жаху / Le Masque d'horreur
  • 1912 — Білий негр / Le Negre blanc
  • 1915 — Квітка руїн / La Fleur des ruines
  • 1915 — Безумство доктора Тюба / La Folie du docteur Tube
  • 1915 — Загадка десяти годин / L'Enigme de dix heures
  • 1915 — Героїзм Падді / L'Heroisme de Paddy
  • 1915 — Страсс и компанія / Strass et Compagnie
  • 1915 — Драма в замку д'Акр / Un drame au château d'Acre
  • 1916 — Про що розповідають хвилі / Се que les flots racontent
  • 1916 — Оздоби / Fioritures
  • 1916 — Божевільний зі скелі / Le Fou de la falaise
  • 1916 — Перископ / Le Périscope
  • 1916 — Смертоносні гази / Les Gaz mortels
  • 1917 — Барбаросса / Barberousse
  • 1917 — Зона смерті / La Zone de la mort
  • 1917 — Право на життя / Le Droit à la vie
  • 1917 — Матір скорботна / Mater Dolorosa
  • 1918 — Се людина / Ecce Homo
  • 1918 — Десята симфонія / La Dixième Symphonie
  • 1919 — Я звинувачую / J'accuse
  • 1923 — Колесо / La Roue
  • 1924 — На допомогу! / Au secours!
  • 1927 — Наполеон / Napoléon
  • 1928 — Марини і кристали / Marines et cristeaux (к/м)
  • 1931 — Кінець світу / La fin du monde
  • 1932 — Матір скорботна / Mater Dolorosa
  • 1933 — Хазяїн кузні / Le Maître de forges (спільно з Фернаном Рівером)
  • 1934 — Дама з камеліями / La Dame aux camélias (спільно з Фернаном Рівером)
  • 1934 — Блазень / Poliche
  • 1935 — Жером Перро, герой барикад / Jérôme Perreau héros des barricades
  • 1935 — Роман про бідну молоду людину / Le Roman d'un jeune homme pauvre
  • 1935 — Лукреція Борджіа / Lucrece Borgia
  • 1935 — Наполеон Бонапарт / Napoléon Bonaparte
  • 1937 — Велике кохання Бетховена / Un grand amour de Beethoven
  • 1938 — Я звинувачую! / J'accuse
  • 1938 — Викрадач жінок / Le voleur de femmes
  • 1939 — Луїза / Louise
  • 1940 — Втрачений рай / Раradis perdu
  • 1941 — Сліпа Венера / Vénus aveugle
  • 1943 — Капітан Фракасс / Le Capitaine Fracasse
  • 1953 — Чотирнадцяте липня / Quatorze juillet (документальний)
  • 1955 — Нельска вежа / La tour de Nesle
  • 1956 — Мажирама / Magirama
  • 1960 — Аустерліц / Austerlitz
  • 1964 — Сірано і д'Артаньян / Cyrano et d'Artagnan
  • 1966 — Марія Тюдор / Marie Tudor (ТБ)
  • 1971 — Бонапарт і Революція / Bonaparte et la révolution

Театральні постановки

Джерела
  • Бібліографія (фр.)
  • М.М. Черненко (составитель). Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 48-49. — ISBN 5-85646-077-4.(рос.)
  • Комаров В. История зарубежного кино. М.: Искусство, 1965. Том 1. Німе кіно.(рос.)
  • Кино. Всемирная история./ Ф.Кемп. — М.: Магма, 2013 г.(рос.)

Примітки
  1. Tuillier, Jacqueline. La Cathédrale de Cendres au Théâtre d'Aujourd'hui // Libération. 1958. 27 oct.
  2. Театральна афіша на «A.R.T.»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.