Ґеорґе Цицейка

Ґеорґе Цицейка (рум. Gheorghe Ţiţeica; *4 жовтня 1873, Дробета-Турну-Северин, Волощина — †5 лютого 1939 Бухарест) — румунський математик, член Румунської академії. Професор, доктор наук. Професор honoris causa Варшавського університету.

Ґеорґе Цицейка
рум. Gheorghe Ţiţeica
Народився 4 (16) жовтня 1873
Дробета-Турну-Северін, Румунія[1][2]
Помер 5 лютого 1939(1939-02-05)[3] (65 років)
Бухарест, Румунія
Країна  Румунія
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Бухарестський університет
Галузь математика
Заклад Бухарестський університет і Політехнічний університет Бухареста
Науковий керівник Жан Гастон Дарбу
Відомі учні Petre Sergescud
Членство Румунська академія
Відомий завдяки: румунській школі диференціальної геометрії
Діти Щербан Цицейка
 Ґеорґе Цицейка у Вікісховищі
Марка Румунії присвячена академіку Цицейці. 1961

Разом з Траяном Лалеску і Димитріе Помпеєм є основоположником румунської математичної школи.

Засновник румунської школи диференціальної геометрії.

Біографія

Навчався на відділенні математики факультету природничих наук Бухарестського університету. З червня 1895 — бакалавр математики. Пізніше вчителював.

1897 Цицейка завершив навчання у Парижі. Учень Жана Гастона Дарбу. 1899 захистив докторську дисертацію.

Після повернення до Румунії, призначений ад'юнктом Бухарестського університету. З 1900 — професор, викладач математики Бухарестського університету та Бухарестської політехнічної школи. 1913 обраний дійсним членом Румунської Академії.

Пізніше — віце-президент наукового відділу 1922, 1928 — віце-президент, 1929 — генеральний секретар Академії.

Цицейка був також президентом Математичної Асоціації Румунії, Румунського наукового товариства та Асоціації з розвитку і поширення науки, віце-президентом політехнічної спільноти Румунії.

Член багатьох академій наук. Почесний доктор Варшавського університету.

Його син Щербан Цицейка (1908-1985), румунський фізик-теоретик.

Наукова діяльність

Основний напрямок досліджень — диференціальна геометрія. Вивчав решітки в просторі з N-виміром, визначеному рівнянням Лапласа. Запровадив новий клас поверхонь і клас кривих, що носять його ім'я. Один із творців аффінної диференціальної геометрії.

Наукова спадщина вченого налічує близько 400 праць, з яких 96 є науковими проектами, більшість в царині вирішення проблем диференціальної геометрії.

Займався популяризацією природничо-наукових знань.

Один із засновників газети «Gazeta matematica» і наукового журналу «Nature», редагував журнал «Mathematica».

Вибрані праці
  • Geometria diferențială proiectivă a rețelelor, 1924
  • Introducere în geometria diferențială proiectivă a curbelor, 1931

Посилання
  1. http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0315086008000694
  2. http://www.mathematicsmagazine.com/nr7-2002/nr_7-2002_Titeica.htm
  3. Архів історії математики Мактьютор
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.