Ґміна Пруси
Гміна Пруси — колишня (1934—1939 рр.) сільська ґміна Львівського повіту Львівського воєводства Польської республіки (1918—1939) рр. Центром ґміни було село Пруси.
| Гміна Пруси | |
| 1934-1939 | |
| Воєводство | Львівське |
|---|---|
| Повіт | Львівський |
| Адмінцентр гміни | Пруси |
| Тип гміни | Сільська |
| Площа | (1934[1]) 55,22 км² |
| Громади | 4 |
| Населення (1931) • населення • густота населення |
6 568[1] 118,9 осіб/км² |
1 серпня 1934 р. було створено ґміну Пруси у Львівському повіті. До неї увійшли сільські громади: Борщовичі, Кам'янопіль, Пикуловичі, Пруси[2].
У 1934 р. територія ґміни становила 55,22 км². Населення ґміни станом на 1931 рік становило 6 568 осіб. Налічувалось 1 047 житлових будинків[1].
Національний склад населення ґміни Пруси на 01.01.1939[3]:
| село | населення | українці-грекокатолики | українці-латинники | євреї | німці | поляки |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Борщовичі | 2 700 | 1 050 | 60 | 1 590 | ||
| Кам’янопіль | 710 | 220 | 410 | 20 | 60 | |
| Пикуловичі | 1 830 | 1 170 | 520 | 40 | 100 | |
| Пруси | 1 860 | 40 | 10 | 1 810 | ||
| Загалом | 7 100 | 2 480 | 930 | 90 | 40 | 3 560 |
| Відсотки | 100% | 34,93% | 13,1% | 1,27% | 0,56% | 50,14% |
Публіковані ж поляками цифри про 88% поляків у ґміні за ніби-то результатами перепису 1931 року суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 й німецьким 1943) переписами.
Відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа 20 вересня територія ґміни була зайнята радянською 14-ю дивізією 2-го кавалерійського корпусу[4]. Ґміна ліквідована в 1940 р. у зв’язку з утворенням Ново-Яричівського району.
Примітки
- Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
- Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu lwowskiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 546(пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 47-50.
- Бешанов В. Червоний бліцкриг. Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 10 травня 2017.