Львівське воєводство

Львівське воєводство
пол. Województwo lwowskie
	Герб Львівського воєводства (проект)
Місто	Львів
Найбільше місто	Львів
Країна	Польська Республіка
Регіон	Галичина
	Межує з: Краківське воєводство; Келецьке воєводство; Люблінське воєводство; Волинське воєводство; Тернопільське воєводство; Станіславське воєводство; Чехословаччина
Повіти	26
Номерний знак	LW
Офіційна мова	польська
Населення
- повне	2.718.014 жителів (1921); 3.126.300 жителів (1931)
- густота	100,6 жителів/км² (1921); 110 жителів/км² (1931)
- повна	27,024тис.км² (1921); 28,4 тис.км² (1939) км²
Дата заснування	23 грудня 1920[2]
Дата ліквідації	4 грудня 1939
Воєвода	останній — Альфред Білик
Адреса	Lwów, ul. Czarneckiego 16
Скорочення	LW
	Львівське воєводство на карті Другої Речі Посполитої
	Львівське воєводство на карті Другої Речі Посполитої
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Львівське воєводство

[[Категорія:Держави і території, засновані 1920[1]]]

1938

Льві́вське воєво́дство — історична адміністративно-територіальна одиниця Республіки Польща на українських землях Галичини часів міжвоєнної Польщі.

Історія

Утворене 23 грудня 1920 з міста Львів і 19 повітів Східної Галичини (у 17 було переважно українське населення — Бібрка, Чесанів, Добромиль, Дрогобич, Городок, Яворів, Львів повіт, Лісько, Мостиська, Перемишль, Рава, Рудки, Самбір, Сокаль, Старий Самбір, Сянік, Жовква; у двох українці становили меншість — Березів, Ярослав) та 8 повітів Західної Галичини (у шести українці становили меншість — Кросно, Ланьцут, Нисько, Переворськ, Ряшів, Стрижів; два повіти були з чисто польським населенням — Тарнобжеґ, Кольбушова)[3].

17 грудня 1920 польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень з селян і колишніх військових[4].

Повіти

Площа повіту дана станом на 1939. Населення за даними загального перепису населення 1931 року. Для повітів, скасованих раніше — площа станом на останній рік існування, населення на основі даних перепису 1921 року.

Повіт	Площа (км²)	Населення	Центр повіту	Населення центру
Львівське воєводство
Бібрський	891	97 100	Бібрка	5441
Березівський	684	83 200	Березів	4242
Чесанівський (до 1922) ⁴	1136	86 549	Чесанів ⁴	2248
Добромильський	994	94 000	Добромиль	5531
Дрогобицький	1499	194 400	Дрогобич	32 300
Городоцький	889	85 000	Городок	12 942
Ярославський	1337	148 000	Ярослав	22 330
Яворівський	977	86 800	Яворів	10 690
Кольбушовський	873	69 600	Кольбушова	3112
Коросненський ¹	934	113 400	Кросно	12 125
Ліський	1832	111 600	Лісько	3943
Любачівський (з 1923) ⁴	1146	87 300	Любачів ⁴	6245
Львівський	1276	142 800	Львів	312 200
Львів-місто	67	312 200	Львів	312 200
Ланьцутський	889	97 700	Ланьцут	7535
Мостиський	755	89 500	Мостиська	4770
Нисківський	973	64 200	Нисько	5461
Перемиський	1002	162 500	Перемишль	51 000
Переворський	415	61 400	Переворськ	5941
Равський	1401	122 100	Рава-Руська	11 146
Рудківський	670	79 200	Рудки	3649
Ряшівський ¹	1270	185 100	Ряшів	26 900
Самбірський ²	1133	133.800	Самбір	21 900
Сяноцький	1282	114 200	Сянок	14 262
Сокальський	1324	109 100	Сокаль	12 135
Старосамбірський (до 1932) ²	689	82 135	Старий Самбір	4867
Стрижівський (до 1932) ¹	524	56 400	Стрижів	3060
Тарнобжезький	949	72 200	Тарнобжеґ	3643
Турківський (з 1931) ³	1829	114 400	Турка	10 145
Жовківський	1111	95 500	Жовква	10 348
¹ 1 квітня 1932 розформований Стрижівський повіт, а його території ввійшли до складу Ряшівського і Кросненського повітів.
² 1 квітня 1932 розформований Старосамбірський повіт, а його територія включена до Самбірського повіту.
³ 17 квітня 1931 до складу Львівського воєводства переданий Турківський повіт з Станіславівського воєводства.
⁴ 1 січня 1923 перенесений центр Чесанівського повіту з Чесанова в Любачів, а назва повіту змінено на Любачівський повіт.

Населення

Мапа населення Львівського воєводства: помаранчевим — регіони з переважно польським населенням; зеленим — з переважно українським

Згідно з переписом населення 1931 року, у Львівському воєводстві (разом зі Львовом) налічувалося 3 127 409 осіб. У 16 східних повітах воєводства, що відійшли в 1939 р. до СРСР, проживало 1 840 635 людей, з них 1 036 875 українців-грекокатоликів — 56,33 %, 99 140 українців-латинників — 5,39 %, 13 600 польськомовних українців — 0,74 %, 433 355 поляків — 23,54 %, 15 125 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,82 %, 227 245 євреїв — 12,35 % і 15 295 німців та інших національностей — 0,83 %.[3]

Мова

Мовний склад населення Львівського воєводства (разом зі Львовом) відомий лише за даними перепису 1931 року, що був проведений польською владою часів санаційного режиму. Відповідно до цих даних, мовний розподіл виглядав так:[5]

польська — 1 805 035 (57,7 %)
українська — 1 067 110 (34,1 %)
- українська — 579 475
- руська (галицька) — 487 635
єврейська — 232 938 (7,4 %)
- їдиш — 211 002
- іврит — 21 936
німецька — 12 049 (0,4 %)
російська — 753 (0,02 %)

Рідна мова населення повітів Львівського воєводства за переписом 1931 року.[5]

повіт	населення	польська	українська	єврейська	німецька
Березівський	83 205	81,9	12,8	4,6	0,0
Бібрський	97 124	31,7	62,2	5,7	0,2
Городоцький	85 007	39,1	56,2	3,5	1,0
Добромильський	93 970	38,3	55,8	5,3	0,4
Дрогобицький	194 456	47,3	40,7	10,5	1,2
Ряшівський	185 106	93,9	0,5	4,9	0,0
Жовківський	95 507	37,5	58,7	3,5	0,2
Колбушовський	69 565	94,0	0,1	5,3	0,1
Коросненський	113 387	82,6	12,9	3,9	0,0
Ланцутський	97 679	94,3	2,8	2,4	0,1
Ліський	111 575	28,5	63,0	7,6	0,5
Любачівський	87 266	49,6	43,8	6,3	0,1
Львів (місто)	312 231	63,5	11,3	24,1	0,8
Львівський	142 800	56,5	40,9	1,1	1,3
Мостиський	89 460	55,9	41,6	2,4	0,0
Ниськівський	64 233	94,3	0,2	4,8	0,1
Переворський	61 388	95,5	0,7	3,5	0,0
Перемиський	162 544	53,2	36,9	9,8	0,0
Равський	122 072	22,4	67,3	9,0	0,9
Рудківський	79 170	48,5	45,8	5,4	0,0
Самбірський	133 814	42,5	51,0	5,8	0,5
Сяноцький	114 195	59,5	33,4	6,4	0,0
Сокальський	109 111	39,3	55,0	5,4	0,1
Тарнобжезький	73 297	92,3	0,1	7,1	0,0
Турківський	114 457	22,8	70,3	6,6	0,1
Яворівський	86 762	31,0	64,4	3,5	0,7
Ярославський	148 028	81,4	14,2	4,1	0,0
Львівське воєводство	3 127 409	57,7	34,1	7,4	0,4

Релігія

Релігійний склад населення за переписом 1931 року[5]

католики — 1 448 826 (46,3 %)
греко-католики — 1 305 339 (41,7 %)
юдеї — 342 405 (10,9 %)
протестанти —13 090 (0,4 %)
православні — 9 027 (0,3 %)

Релігійний склад населення повітів Львівського воєводства за переписом 1931 року[5]

повіт	населення	римо-католики	греко-католики	юдеї	православні
Березівський	83 205	79,1	15,3	5,2
Бібрський	97 124	23,5	68,0	8,2
Городоцький	85 007	26,4	66,7	5,9
Добромильський	93 970	27,6	63,5	8,0
Дрогобицький	194 456	26,8	56,7	14,9	0,3
Ряшівський	185 106	88,6	1,8	9,2
Жовківський	95 507	21,2	69,9	8,2
Колбушовський	69 565	92,0	0,1	7,3
Коросненський	113 387	80,4	9,6	5,8	3,7
Ланцутський	97 679	88,1	4,9	6,4
Ліський	111 575	16,3	73,1	9,8
Любачівський	87 266	37,8	51,2	10,7
Львів (місто)	312 231	50,4	15,9	31,9	0,3
Львівський	142 800	47,2	47,3	3,6	0,1
Мостиський	89 460	38,7	55,0	6,1
Ниськівський	64 233	92,0	1,4	6,2
Переворський	61 388	89,3	4,9	5,5
Перемиський	162 544	41,3	45,2	13,2	0,1
Равський	122 072	18,4	68,9	11,0	0,5
Рудківський	79 170	35,0	57,8	6,8
Самбірський	133 814	32,6	58,7	8,4
Сяноцький	114 195	42,9	47,8	8,3	0,3
Сокальський	109 111	23,3	63,5	12,3	0,6
Тарнобжезький	73 297	89,9	0,2	8,6
Турківський	114 457	5,5	84,4	9,3	0,7
Яворівський	86 762	21,2	72,4	5,9	0,1
Ярославський	148 028	56,5	35,3	7,9
Львівське воєводство	3 127 409	46,3	41,7	10,9	0,3

На території нинішньої української частини Львівського воєводства релігійний розподіл населення був наступним: 903 349 осіб (54,35 %) — греко-католики, 521 084 осіб (31,35 %) — римо-католики, 218 995 осіб (13,18 %) — юдеї, 11 184 осіб (0,67 %) — протестанти, 4 017 осіб (0,24 %) — православні.

Освіта

За переписом 1931 р. серед населення Львівського воєводства старше 10 років вміли читати та писати 74,9 % осіб, вміли тільки читати 1,4 % населення, а 23,1 % населення не вміли читати і писати.[5]

Серед юдеїв вміли читати і писати 85,3 % населення старше 5 років, серед римокатоликів — 78,0 %, серед грекокатоликів — 60,6 %.[5]

Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %[5]

повіт	населення	вміють читати і писати	вміють тільки читати	не вміють читати і писати	невідомо
Березівський	62 105	80,7	2,3	16,6	0,5
Бібрський	71 882	80,5	0,5	17,7	1,2
Городоцький	61 596	67,0	0,4	32,3	0,3
Добромильський	68 854	62,4	0,6	35,6	1,5
Дрогобицький	149 511	71,2	0,5	27,4	0,9
Ряшівський	138 550	80,0	4,2	15,5	0,4
Жовківський	73 036	72,4	0,8	26,5	0,3
Колбушовський	50 680	75,7	3,7	20,5	0,2
Коросненський	84 567	83,0	2,7	14,0	0,3
Ланцутський	73 327	77,9	5,5	16,2	0,4
Ліський	79 231	43,0	0,8	55,4	0,9
Любачівський	64 976	73,9	1,1	24,5	0,4
Львів (місто)	267 043	90,8	0,6	7,9	0,6
Львівський	106 381	84,9	0,5	14,1	0,5
Мостиський	65 790	67,4	1,1	31,3	0,3
Ниськівський	47 099	81,0	3,1	15,7	0,3
Переворський	45 613	85,2	2,4	12,1	0,3
Перемиський	126 653	78,6	0,8	20,3	0,3
Равський	90 677	63,6	0,7	34,6	1,1
Рудківський	58 414	68,0	0,9	30,5	0,6
Самбірський	101 700	73,1	0,6	25,6	0,7
Сяноцький	84 066	73,4	0,8	24,7	1,1
Сокальський	83 835	80,6	0,8	18,0	0,5
Тарнобжезький	55 365	82,8	3,3	13,4	0,5
Турківський	81 572	44,1	0,6	54,0	1,3
Яворівський	64 065	61,2	0,6	37,5	0,6
Ярославський	112 009	78,4	0,9	19,8	0,9
Львівське воєводство	2 368 597	74,9	1,4	23,1	0,6

Воєводи

Будинок Галицького намісництва. У період між двома світовими війнами тут розташовувалося польське воєводське управління.

Казімеж Ґрабовський (23 квітня 1921 — 30 червня 1924)
Станіслав Зимни (10 березня 1924 — 10 грудня 1924; до 30 червня 1924 — в.о.)
Павел Ґарапіх (30 грудня 1924 — 28 липня 1927)
Пйотр Дунін-Борковський (28 липня 1927 — 30 квітня 1928)
Войцех Аґенор Ґолуховський (9 липня 1928 — 29 серпня 1930)
Броніслав Наконечніков-Клюковський (29 серпня 1930 — 6 липня 1931)
Юзеф Рожнєцький (28 липня 1931 — 30 січня 1933)
Владислав Беліна-Пражмовський (31 січня 1933 — 14 квітня 1937)
Альфред Білик (30 квітня 1937 — 17 вересня 1939)

Ліквідація воєводства

Припинило існування 27 листопада 1939 року після анексії Галичини Союзом Радянських Соціалістичних Республік: місто Львів і 8 повітів (Львівський, Сокальський, Бібрський, Рава-Руський, Любачівський, Яворівський, Городоцький і Жовківський) включені до новоутвореної Львівської області та ще 8 (Дрогобицький, Рудківський, Мостиський, Перемиський, Ліський, Турківський, Самбірський і Добромильський) — до Дрогобицької області УРСР, а західна частина ввійшла до Краківського та Люблінського дистриктів.

У 1945—1946 р. з території колишнього Львівського воєводства репатрійовано 269,5 тис. поляків.[6]

Примітки

Dz.U. 1920 nr 117 poz. 768 Закон від 3 грудня 1920 набрав чинності з 23 грудня 1920
Dz.U. 1920 nr 117 poz. 768 Закон від 3 грудня 1920 набрав чинності з 23 грудня 1920
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 113.
Операція «Колонізація». Польське осадництво на західноукраїнських землях
Drugi Powszechny Spis Ludności 1931 — Województwo lwowskie
(пол.) Hryciuk G. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948. — Toruń: Wyd. Adam Marszałek, 2005. — S. 334. — ISBN 83-7441-121-X.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Dz.U. 1920 nr 117 poz. 768 Закон від 3 грудня 1920 набрав чинності з 23 грудня 1920

[2] Dz.U. 1920 nr 117 poz. 768 Закон від 3 грудня 1920 набрав чинності з 23 грудня 1920

[кубійович-3] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 113.

[4] Операція «Колонізація». Польське осадництво на західноукраїнських землях

[census1931-5] Drugi Powszechny Spis Ludności 1931 — Województwo lwowskie

[6] (пол.) Hryciuk G. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948. — Toruń: Wyd. Adam Marszałek, 2005. — S. 334. — ISBN 83-7441-121-X.