Ґміна Яричув Стари

Гміна Яричув Стари — колишня (1934—1939 рр.) сільська ґміна Львівського повіту Львівського воєводства Польської республіки (1918—1939) рр.. Центром ґміни було село Старий Яричів.

Гміна Яричув Стари
1934-1939
Воєводство Львівське
Повіт Львівський
Адмінцентр гміни Старий Яричів
Тип гміни Сільська
Площа (1934[1]) 92,93 км²
Громади 8
Населення (1931)
 • населення
 • густота населення
8 735[1]
94 осіб/км²

1 серпня 1934 р. було створено ґміну Яричув Стари у Львівському повіті. До неї увійшли сільські громади: Цеперув, Яричув Стари, Кукізув, Подліскі Вєлькє, Ременув, Руданьце, Віслобокі, Запитув[2].

У 1934 р. територія ґміни становила 92,93 км². Населення ґміни станом на 1931 рік становило 8 735 осіб. Налічувалось 1 708 житлових будинків[1].

Національний склад населення ґміни Яричув Стари на 01.01.1939[3]:

селонаселенняукраїнці-грекокатоликиукраїнці-латинникиєвреїнімціполякипольські колоністи
Цеперів73050030200
Яричів Старий1 7009805601030120
Кукизів7904702601050
Підліски Великі1 030880503070
Ременів1 7601 6601050535
Руданці1 2101 090505020
Вислобоки410370201010
Запитів1 7101 670201010
Загалом9 3407 6209701705185390
Відсотки100%81,58%10,39%1,82%0,05%1,98%4,18%

Публіковані ж поляками цифри про національний склад населення ґміни за результатами перепису 1931 року (ніби-то було аж 22,7% поляків) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа 20 вересня територія ґміни була зайнята радянською 14-ю дивізією 2-го кавалерійського корпусу[4]. Ґміна ліквідована в 1940 р. у зв’язку з утворенням Новояричівського району.

Примітки
  1. Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
  2. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu lwowskiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 546(пол.)
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 47-50.
  4. Бешанов В. Червоний бліцкриг. Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 10 травня 2017.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.