Ґран-Пре

Ґран-Пре (фр. Grand-Pré) — канадська сільська громада в окрузі Кінґс, Нова Шотландія. Її французька назва перекладається як «Великий Луг»; громада лежить на східному краю долини Аннаполіс за кілька кілометрів на схід від міста Вулфвілл на півострові, що виступає в басейн Мінасу, оточеному великими фермерськими полями, які охоплюють долини річок Ґасперо і Корнволіс. Спільноту прославила поема Генрі Лонґфелло Євангеліна і Національний історичний об'єкт Ґран-Пре — місце туризму і паломництва численних гостей з Канади, США та усього світу. 30 червня 2012 року специфічний ландшафт Ґран-Пре був визнаний об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[1].

Ґран-Пре

Координати 45°06′32″ пн. ш. 64°18′33″ зх. д.

Країна  Канада
Адмінодиниця Кінгс (графство, Нова Шотландія)
Межує з
сусідні нас. пункти
Вулфвілл ?
Дата заснування 1680
Площа 1323,24 га і 5865 га
Телефонний код 902
OSM ↑1355389 ·R (Кінгс (графство, Нова Шотландія))
Офіційний сайт experiencegrandpre.ca
Ґран-Пре
Ґран-Пре (Канада)

Ґран-Пре — батьківщина прем'єр-міністра Канади 1911—1920 років сера Роберта Бордена.

Історія

Поселення Ґран-Пре було засноване приблизно в 1680 році П'єром Мелансоном та П'єром Терріо. П'єр Мелансон, акадійський поселенець, подорожував на схід разом з П'єром Дюґуа з первісного поселення в Порт-Роялі (див. Аннаполіс-Рояль). П'єр, акадієць, що мав змішане походження від французьких гугенотів та англійців, прибув до Порт-Рояля разом із сером Томасом Темплом у 1650-х роках, коли Акадія перебувала під контролем британської корони[2]. П'єр Терріо, батько якого народився вже в Порт-Роялі, близько 1654 року заснував парафію Сен-Жозеф де ла Рив'єр о Канардс. П'єр Мелансон був засновником парафії Сен-Шарль-де-Шайн. Родючість ґрунтів та багатство інших ресурсів у цій місцевості були відомі французам ще з початку століття, коли картограф Самюель де Шамплен обстежував цей регіон. Поселенці швидко засвоїли і широко запровадили технологію будівництва дамб абодо на величезних площах припливних солончаків, ефективно перетворивши їх на кілька тисяч гектарів продуктивних сільськогосподарських земель. Хутори та їх населення швидко зростали, що зробило Ґран-Пре головним поселенням Акадії. Населені пункти поширилися від Ґран-Пре навколо басейну Мінасу, і в сукупності стали називатися Les Mines або Minas через виявлені родовища міді, обстежені П'єром Дюґуа де Монсом біля входу в долину. До середини 1680-х років населення було достатньо для утримання церкви, тож була утворена парафія Сен-Шарль-де-Мойн[3].

Стенди битв у експозиції музею Ґран-Пре

Рейд на Ґран-Пре (1704)

Під час війни королеви Анни рейнджер з Нової Англії Бенджамін Черч спалив село і зруйнував деякі дамби під час нападу на Ґран-Пре[4]. У цьому рейді Черч та його рейнджери застрягли на болотистих рівнинах Байє-Франсуа (затоки Фанді), що дало час мікмакам та акадійцям час підготуватися до запеклої оборони села. Зрештою їхній опір було подолано, і Черч спалив село та поля.

Битва за Ґран-Пре (1747)

Під час війни короля Георга французькі війська на чолі з Жан-Батістом Ніколасом Рохом де Рамезе перемогли переважаючі британські сили в нічному рейді у битві за Ґран-Пре. Ця битва стала найзначнішою та найкривавішою перемогою французів в Акадії. Однак село залишилося під контролем британців, коли французи відступили.

Війна отця Ле-Лутра
Отець Ле-Лутр

Виселення акадійців (1749-1755)

Під час війни отця Ле-Лутра акадійці з Ґран-Пре відіграли значну роль у підтримці виходу акадійців з материкової частини Нової Шотландії, який розпочався в 1749 році. Ґран-Пре добровільно відгукнулося на прохання Ле-Лутра щодо постачання основних продуктів харчування. Житниця регіону, Ґран-Пре вирощувало пшеницю та інше збіжжя, мололо борошно не менш як на одинадцятьох млинах та утримувало стада в кілька тисяч голів великої рогатої худоби, овець та свиней. Стада худоби переганяли від Cobequid до Tatamagouche для постачання фортів Босежур, Луісбурґ і поселень на Іль-Сен-Жан (Острів Принца Едварда). Інший експорт ішов морем з басейну Мінасу до перешийку Чіґнекто або до гирла річки Сент-Джон, який перевозили акадійськими суднами акадійські купці[5]. Акадійці з Ґран-Пре також помагали робочою силою поселенцям перешийку Чіґнекто, щоб побудувати церкву та дамби.

Облога Ґран-Пре (1749)

Британці побудували Форт Віє-Лоґіс у цьому районі під час війни отця Ле-Лутра, який акадійці та мікмаки атакували при облозі Ґран-Пре. Облога тривала тиждень, і 300 тубільців взяли полонених, які пробули в полоні майже два роки. Зрештою мікмаки відступили.

Кампанія за затоку Фанді (1755)
Акадійський меморіальний хрест, Ґран-Пре

Під час французької та індіанської війни (північноамериканський театр Семирічної війни ) акадійці були депортовані з Ґран-Пре під час кампанії за затоку Фанді (1755). Джерелом інформації про ці події є записки різних британських військових про депортації з Ґран-Пре, наприклад підполковника Джона Вінслоу та Джеремаї Бенкрофта. Місцевість Ґран-Пре та події вигнання згодом увічнив американський поет Генрі Лонґфелло в його епічній поемі "Євангеліна[6].

Акадійці з Ґран-Пре були розпорошені по багатьох місцях, а деякі врешті-решт повернулися в інші частини канадського атлантичного узбережжя та островів, такі як Нова Шотландія, Ньюфаундленд та Нью-Брансвік. Багато акадійців, депортованих із району Ґран-Пре, врешті-решт оселилися в штатах Нової Англії чи переїхали по суші до Південної Луїзіани у США після того, як їх висаджували на узбережжі Атлантики. У Луїзіані термін-екзонім кейджен еволюціонував від назви акадійців.

Плантатори Нової Англії

Після депортації акадійців вільні землі були перезаселені плантаторами Нової Англії в 1760 році і перейменовані на містечко Гортон. Велика міська ділянка з прямолінійною вуличною мережею була прокладена між Ґран-Пре та Гортон-Лендінґом на схід, але місцеве фермерське населення воліло оселитися вздовж вододільного горба врозкид, подібно до попередніх мешканців — акадійців. У Ґран-Пре було створено кілька шкіл та конґреґацій, включаючи будинок зборів, перетворений на церкву на початку 19 століття, сьогодні відомий як Церква Ковенанта. З часом заклади торгівлі сконцентрувались у сусідньому Вулфвіллі на захід, залишивши за Ґран-Пре його роль як сільської громади. Одним із нащадків британських плантаторів був сер Роберт Борден, восьмий прем'єр-міністр Канади, який народився в Ґран-Пре в 1854 році. Віндзорська та Аннаполіська залізниці дістались до Ґран-Пре в 1869 році, спочатку обслуговуючи громаду невеликою сільською станцією. Тваринництво та сіно з заливних лук стали основним експортом, до якого наприкінці 19 століття приєдналася головна галузь — постачання яблук з долини Аннаполіс. Навколо станції були побудовані чотири великі склади для пакування та відвантаження яблук. У 1920-х роках Атлантична залізниця Домініону збудувала Меморіальний парк Ґран-Пре для залучення туристів[7]. Хоча сільське господарство залишалося головною галуззю Ґран-Пре, парк перетворив громаду на туристичний об'єкт, а також на меморіал акадійського народу. Врешті-решт парк став національним історичним об'єктом, а в 1957 році був придбаний Канадською службою парків[8].

Сьогодні
Відкриття статуї Євангеліни (1920) роботи відомого квебекського скульптора Луї-Філіпа Ебера, завершеної посмертно його сином Анрі

На сьогоднішній день Ґран-Пре є місцем Національного об'єкту історичної спадщини Ґран-Пре, яке в даний час є національним парком, підпорядкованим паркам Канади на згадку про народ акадійців та їх депортацію. Церква Ковенант у Ґран-Пре є найстарішою з існуючих пресвітеріанських церков у Новій Шотландії[9]. В громаді знаходиться одне з найвідоміших виноробних підприємств Нової Шотландії, Domaine de Grand-Pré. Ґран-Пре — це також перший визначений в Канаді Історичний сільський округ. Офіс кавової компанії Just Us! знаходиться в селі і є додатковою атракцією для туристів. Пляж Євангеліни — це відома зупинка для тисяч прибережних птахів, що мігрують, а також чудова точка спостереження за припливами та відпливами найвищих припливів у світі.

Демографія
Ґран-Пре в 1750 році

Ґран-Пре не має офіційного статусу; є тільки конкретні дані для підрозділу D округу Кінґс-Каунті, який включає в себе область між Гантспортом і Вулфвіллом, де розміщені Ґран-Пре і кілька інших сіл. У цій області в 2006 році проживало 5499 жителів, порівняно з 5167 у 2001 році, що на 6,4% більше. Середній вік - 44,5, порівняно з 41,8 для провінції. 84,8% населення старші від 15 років, як і в середньому по провінції.

Що стосується мови, 96,6% жителів є англомовними, 1,4% - франкомовними та 2,0% - алофонами. Франкофонне населення англіцизоване, оскільки вдома 99,3% населення говорять англійською. Щодо знання офіційних мов, 7,2% населення може спілкуватися французькою мовою на різних рівнях, решта - одномовно англомовні.

Примітки
  1. https://whc.unesco.org/en/list/1404 UNESCO World Heritage Sites entry for Grand-Pré
  2. Edmé Rameau de Saint-Père. Une Colonie Féodale en Amérique (L'Acadie, 1604-1610). Paris, Librairie Plan, 1889.
  3. Stephen Bujold. Saint-Joseph de la rivière aux Canards: deuxième ou dernière pariosse fondée avant le Grand dérangement par les Acadiennes du basin des Mines (Minas Basin, NS). In Acadiensis. Université du Nouveau-Brunswick, Fredericton, 2002.
  4. Johnston, A.J.B. (2004). Grand-Pré, Heart of Acadie. Halifax, NS: Nimbus Publishing. с. 22. ISBN 1-55109-479-7.
  5. Patterson, in John Ried. (ed)Atlantic Canada Before Confederation. 1994, p. 141
  6. Johnston, A.J.B. (2004). Grand-Pré, Heart of Acadie. Halifax, NS: Nimbus Publishing. с. 33–69.
  7. "Grand-Pré", Dominion Atlantic Railway Digital Preservation Initiative
  8. Johnston, A.J.B. (2004). Grand-Pré, heart of Acadie. Halifax, NS: Nimbus Publishing. с. 71–75.
  9. http://www.htns.ca/quarterly/articles/church.html

Пам'ятки та зовнішні посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.