Сільська місцевість

Сільська́ місце́вість, сільський район (англ. Rural area) — місцевості за межами міст, або території, які не є урбанізовані. Території з домінуючою сільськогосподарською діяльністю. В сільських місцевостях не завжди проживають (чи мають проживати) люди.

Рисові тераси в Банауе на схилі гори в адміністративному окрузі Іфугао (Ifugao), Філіппіни.

Сільська місцевість в Бельгії

Сільські місцевості характеризуються тим, що мають невелику чисельність населення, меншу, ніж у міських районах[1], й де люди часто працюють на землі, займаючись рослинництвом, тваринництвом (тваринницькі чи аква-ферми; рибне господарство та аквакультура) або рибальством, а також лісові виробничі площі (в тому числі площі зайняті в підсічно-вогневому землеробстві[2]). Території, де в ландшафті переважає рослинність (поля, луки, ліси природні або напівдикі, та ін.) з домінуючою сільськогосподарською діяльністю.

Якщо сільська місцевість характеризується переважно сільськогосподарськими землями, це не обов'язково означає, що жителі сільських місцевостей пов'язані з сільським господарством. У розвинених країнах не мала частина сільського населення працює у третинному і вторинному секторах економіки.

Визначення «сільських» варіюється в залежності від часу і в залежності від країни. За статистикою, район вважається сільським, коли найменша адміністративна одиниця не досягла певного порога від загального числа населення або щільності населення. Також велика кількість населення проживає в приміських територіях (передмістях).

У США, 1950 рік став першим роком, коли більше людей жили в передмісті, ніж в інших місцях[3]. У Сполучених Штатах, у передмістях поширені, зазвичай, окремі[4] односімейні будинки[5]. Якщо після Другої світової війни приблизно 50% американців мали свій будинок, то у 2007 році ця частка досягла рекордно високого рівня – 69,2%.[6]