Ґунь

Ґунь (кит. ) або Бан (кит. ) — довга палиця з дерева або бамбука, іноді з металу або обшита металом. Використовується в бойових мистецтвах як зброя.

Ґунь

Wujing Zongyao flails
Тип холодна зброя
Походження  КНР
Характеристики
Вага 1-10 кг
Довжина 1,3-2,6 см

Опис

Зазвичай ґунь виробляють з дерева Ligustrum lucidum або ротанґа, оскільки ці матеріали міцні, легкі та гнучкі. Новіші версії також виготовляються з інших легких матеріалів, наприклад карбонового волокна. Також ґунь може бути виготовлений з металу і важити близько 10 кілограмів.

Довжина ґуню варіюється в межах 1,3-2,6 метри, а деякі досягають 4 метрів у довжину. Зазвичай довжина бану залежить від росту користувача.[1]

Ґунь, як правило, товстіший в основі та тонший у верхній частині.

Бан також є синонімом ґунь[2], але в китайській мові він може використовуватися на позначення булави або бити.[3] Школа Чань вказує, що бан — це короткий ціпок такої довжини, що, поставлений пердикулярно землі, один з кінців повинен досягати висоти пупка практикуючого.[4]

Класифікація

Існують різні види ґунів, і вони включають наступні:

  • Хоуґунь — мавпячий посох
  • Бяньґунь
  • Фенмо — посох божевільного демона
  • Тяньці — посох Тяньці
  • Ву ху цюн ян ґунь — посох п'яти тигрів і стада кіз
  • Нунчаку — двосекційний ґунь
  • Тайцзи шисан ґунь
  • Тайцзи да ґунь
  • Тайцзи ґунь
  • Басян ґунь — посох восьми фей
  • Баґуа цисін ґунь — семизірковий жезл Баґуа
  • Ляньцзя — ціп
  • Байланґунь — північний ґунь
  • Нанґунь — південний ґунь

У сучасній практиці північна палка (байланґунь) та південна (нанґунь) використовуються найчастіше в бойових мистецтвах.

Історія

Вважається одним із найстаріших видів зброї в Китаї. У Бінь, Лі Сіндун і Юй Гунбао кажуть, що ґунь є батьком всієї зброї.[5] З часом ґунь разом з цянем (槍, qiāng) , цзянем (劍, jiàn) та дао (刀, dāo) став одним з основним видів зброї в ушу.[6]

З давніх часів люди використовували різні повсякденні інструменти як зброю для самозахисту. Одним з таких повсякденних предметів був ґунь. Спершу її використовували як носій для зберігання товарів або дерев'яного відра, наповненого водою.

Ґрунтуючись на історичних записах, вперше палицю як зброю застосував дзен-буддійський священик Татмо Ковсу або Бодгідгарма в 517 році до нашої ери.[7]

Гун застосовували в ближньому поєдинку і її перевагою було те, що дальність її атаки більша, ніж у ножа. Проте ґунь в основному викликає тупі травми та синці, а їх смертоносність менша, ніж у ножів.

У боротьбі з японськими піратами при династії Мін ченці в деяких місцях використовували як зброю велику кількість металевих ґунів, які допомогли дати опір японським піратам.

Теорія використання палиці була викладена в «Класиці меча»[8] військовому посібнику епохи династії Мін, написаному Юй Дайо.

Під китайським впливом в Японії з'явився місцевий варіант гуна під назвою бо. Коли японський імператорський уряд (1314 р.) заборонив жителям Окінави носити гостру зброю, бо став альтернативним засобом самооборони.

Примітки

  1. Cold Weapons of China
  2. Wang Huanbao, Wang Jun, Shen Emei e Ke Baotai, Dizionario Cinese, De Agostini, Novara, 2006,, pag.923; ciò è anche confermato dalla voce Gun in [3] che afferma: 棍也被称作"棒". Nel libro fēilónghǔgùn 飞龙虎棍, pag.3: 棍也称棒
  3. Zhang Shihua, Dizionario Conciso Cinese-Italiano, pag. 17
  4. Chang Dsu Yao e Fassi Roberto, Enciclopedia del Kung Fu Shaolin, Vol.2, pag.107
  5. Essentials of Chinese Wushu, pag.118
  6. Wu Bin, Li Xingdong e Yu Gongbao, Essentials of Chinese Wushu, Foreign languages press, Beijing, 1992, pp.113-120
  7. передається англійським терміном Cudgel
  8. Mǎ Dōngchéng 马东成 ,Zhōngguó wǔshù gùn wénhuà yánjiū 中国武术棍文化研究

Джерела

  • Chang Dsu Yao, Roberto Fassi. L'enciclopedia del Kung Fu Shaolin, Volume 2°. Roma, Edizioni Mediterranee, 1987. ISBN 88-272-0211-0
  • Déqián 德虔 e Déyán 德炎, Shǎolín gùnfǎ dàquán 少林棍法大全, casa editrice 北京体育大学出版社, ISBN 978-7-81051-264-0
  • Duan Ping 段平, Zheng Shouzhi 郑守志 e altri, Wushu Cidian 武术词典 Wushu Dictionary, Renmin Tiyu Chubanshe, 2007, ISBN 978-7-5009-3001-3
  • fēilónghǔgùn: 飞龙虎棍:雷仁生棍法 , 广东人民出版社, 1990, ISBN 7-218-00380-4
  • fēngmógùn 疯魔棍 , Casa editrice Hǎiyàn chūbǎnshè 海燕出版社, ISBN 978-7-5350-3783-1
  • Gāo Déjiāng 高德江, Shǎolín wǔshù: qínná yǔ tuōdǎ, huǒgùn 少林武术:擒拿与脱打、火棍, Casa Editrice 黑龙江科学技术出版社, 1983
  • Jiāng Róngqiáo 姜容樵, xiězhēn Shǎolín gùnfǎ 写真少林棍法, casa editrice 五洲出版社,2003, ISBN 978-9-86782-253-6
  • Lǐ Shìxìn 李士信, Zhōnghuá gùnshù 中华棍术,Casa Editrice 金盾出版社, 2000, ISBN 7-5082-1345-9
  • Liú Yǐng 刘影, chūjí nángùn 初级南棍, casa editrice 海燕出版社, ISBN 978-7-5350-4105-0
  • Liú Yǒng 刘勇, shíyòng duǎngùn shù 实用短棍术, Casa Editrice 人民体育出版社, ISBN 978-7-5009-4223-8
  • Lǚ Guāngmíng 吕光明, wǔshù xiǎo cídiǎn 武术小辞典,casa editrice 湖北教育出版社, 1986, ISBN 978-7-80705-705-5
  • Mǎ Dé 马德, Shǎolín fēngmó gùnfǎ Chánzōng 少林疯魔棍法禅宗, Casa editrice Běijīng tǐyù dàxué chūbǎnshè 北京体育大学出版社, ISBN 7-81051-811-9
  • Mǎ Dōngchéng 马东成 ,Zhōngguó wǔshù gùn wénhuà yánjiū 中国武术棍文化研究, articolo pubblicato sulla rivista Tiānjīn tǐyù xuéyuàn 天津体育学院 nel 2012
  • Qiū Pīxiāng 邱丕相, gùnshù qiāngshù 棍术 枪术 , Casa Editrice 人民体育出版社, 1994, ISBN 9787500910763
  • Qián Bǐngxiáng 钱炳祥 e Liú Xiǎobīn 刘小斌, jūnjǐng gédòu 军警格斗, casa editrice 解放军出版社, 1999, ISBN 978-7-50653-782-7
  • Shì Xíngyǔ 释行宇, Shǎolín qíméigùn 少林齐眉棍, Casa Editrice 成都时代出版社,ISBN 978-7-54640-138-6
  • Wáng Fèngmíng王凤鸣, Dàojiā tàijí bàngchǐ nèigōng 道家太极棒尺内功, Casa editrice 人民体育出版社,ISBN 978-7-50094-055-5
  • Wu Bin, Li Xingdong e Yu Gongbao, Essentials of Chinese Wushu, Foreign languages press, Beijing, 1992, ISBN 7-119-01477-3
  • Zhōngguó wǔshù bǎikē quánshū 中国武术百科全书, Casa Editrice Zhōngguó dà bǎikē quánshū 中国大百科全书, Pechino, 1998, ISBN 7-5000-6087-4
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.