129-й Бесарабський піхотний полк

16.08.1806 г. — З однієї гренадерської та трьох мушкетерських рот Ширванського мушкетерського полку з доповненням рекрутів сформований Берестейський мушкетерський полк в складі трьох батальйонів.
22.02.1811 г. — переформовано в Берестейській піхотний полк.
14.02.1831 г. — 3-й батальйон призначили для формування Модлінського піхотного полку. Замість нього поповнили 3-м батальйоном Володимирського піхотного полку.
28.01.1833 г. — Приєднані 1-й та 3-й батальйони 47-єгерського полку, склад полку становив 6 батальйонів.
23.02.1845 г. — приєднано батальйон Володимирського піхотного полку.
16.12.1845 г. — 2 батальйони відправлені на формування Ставропільського єгерського полку.
10.03.1854 г. — сформовано 7-й та 8-й батальйони.
23.08.1856 г. — 4-й діючий батальйон перейменовано в 4-й резервний і переведений до резервних військ. 5-й та 8-й батальйони розформовані.
4.10.1861 г. — Берестейський піхотний Його Імператорської Високості Великого Князя Михайла Олександровича полк.
6.04.1863 г. — З 4-го резервного і 5-го та 6-го безстрокововідпускних батальйонів Берестейського піхотного полку сформований Берестейський резервний піхотний полк у складі двох батальйонів.
13.08.1863 г. -Берестейський резервний піхотний полк переформовано в трьохбатальйонний і перейменовано на Бесарабський піхотний полк.
25.03.1863 г. — 129-й піхотний Бесарабський полк.
23.11.1878 г. — 129-й піхотний Бесарабський Його Імператорської Високості Великого Князя Михайла Олександровича полк.
18.07.1899 г. — 129-й піхотний Бесарабський Його Імператорської Високості Государя Наступника Михайла Олександровича полк.
30.07.1904 г. — 129-й піхотний Бесарабський Його Імператорської Високості Великого Князя Михайла Олександровича полк.

1877—1878 — Російсько-турецька війна. 24.08.1877 р. полк брав участь в бою при Аблово. 1914—1917 — Перша світова війна.

Шеф полку — Великий Князь Михайло Олександрович Романов.

З 23 грудня 1878 року до 1917 року шефом полку був Великий Князь Михайло Олександрович Романов, молодший брат імператора Миколи ІІ.

2.04.1864-15.03.1866 гг. — полковник Кононович Казимир Йосипович;
15.03.1866-25.11.1867 гг. — полковник Чемерзін Олександр Якович;
17.07.1900-14.04.1902 гг. — полковник Лопушанський Микола Якович;
8.05.1902-14.03.1905 гг. — полковник Яковлєв Михайло Михайлович;
5.04.1905-20.07.1907 гг. — полковник Шишкевич Михайло Іванович;
22.05.1908-після 1.02.1913 гг. — полковник Калюжний Андрій Андрійович;
12.1913-після 1.04.1914 гг. — полковник Покровський Григорій Васильович;
2.09.1915-після 1.01.1916 гг. — полковник Бреслер Володимир Петрович.

1. Георгіївське полкове знамено з написами: « За Севастополь в 1854 та 1855 роках» (пожалуване батальйонам в складі Брестського піхотного полку) і «1806-1906» . З Олександрівською ювілейною стрічкою. (Імп. нак. від 16.08.1906 р.).
2. Знаки на головні убори з написом «За Севастополь з 13 Вересня 1854 по 27 Серпня 1855 року» (пожалувані 5-му та 6-му батальйонам Брестського піхотного полку).
3. Георгіївські труби з написом: «За Аблову 24 серпня 1877 року». Пожалувані 17.04.1978 р.

Полковий нагрудний знак було затверджено23 травня 1908 року. Він мав вигляд золотого вінку з лаврових та дубових гілок зв'язаних знизу білою стрічкою з написом: «1806. 1863. 1906». Зверху розташовувалась імператорська корона з падаючими до низу білими стрічками. На вінок накладені вензелі імператорів Олександра І і Миколи ІІ. Весь знак золотого кольору.

З 1856 року перші дивізії кожного корпусу отримали червоні погони[4] (Бесарабський полк входив у склад 33-ї піхотної дивізії, яка була першою за рахунком дивізією XXI корпусу), з лютого того ж року перші полки піхотних дивізій (Бесарабський полк був першим полком 33-ї піхотної дивізії) отримали червоні околиші головних уборів[4]. З 1874 року червоні погони отримали перші бригади піхотних дивізій[5], тобто у Бесарабському полку вони залишись таки, як і були раніше.

З березня 1862 року перші полки піхотних дивізій отримали червоні клапани на комір мундирів (коміри усіх полків мали червону випустку) і шинелей, з квітня 1865 року коміри мундирів повинні були бути суцільно червоними[6], з 1874 року знову ввели клапани — шириною на всю висоту коміра та довжиною до заднього ребра погону. З 1876 року перши полки дивізій отримали темно-зелену випустку на комір[5].

• 
  Парадна форма старшого унтер-офіцера та рядового першого полку піхотної дивізії на 1873 рік (у даному випадку 5-го Калузького полку)
• 
  Парадна форма обер-офіцера та фельдфебеля першого полку піхотної дивізії на 1891 рік (у даному випадку 165-го Ковельского полку)
• 
  Похідна форма та спорядження рядового першого полку піхотної дивізії на 1898-99 роки

До 1900 полк дислокувався у редутах Київської фортеці, з 1900 по 1914, та у 1918 в будинку на вулиці Львівській, 24 (т. з. Бесарабські казарми, сучасна вулиця Січових стрільців, 24)[7]. По цій же адресі розміщувався полковий храм[8]

Капельмейстером полку до 1900 року був відомий київський диригент, композитор, педагог чеського походження Коль Йосип Якович. Під час Першої світової війни в полку проходили службу майбутні генерали армії УНР В. Янченко та А. Вовк[7].

• Звід пам'яток історії та культури України : у 28 т. / гол. ред. В. А. Смолій. — К. : Головна редакція Зводу пам'яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. I: Київ. Ч. I: А—Л. — ISBN 966-95478-1-4.
• О. Леонов. Регулярная пехота 1855-1918 : Боевая летопись, организация, обмундирование, вооружение, снаряжение / О. Леонов, И. Ульянов. — М. : АСТ-ЛТД, 1998. — 288 с. — (История российских войск). — 10 000 екз. — ISBN 5-15-000508-8.