Михайло Олександрович
| Михайло II | |
|---|---|
| рос. Михаил Александрович | |
 фотопортет | |
| Народився |
22 листопада (5 грудня) 1878 Санкт-Петербург,  Російська імперія |
| Помер |
13 червня 1918 (39 років) Перм, Російська РФСР ·розстріляний більшовиками |
| Підданство |
Російська імперія |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Вчителі | Vasily Sipovskyd |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Перша світова війна |
| Титул | Великий князь |
| Посада | Імператор Всеросійський і member of the State Council of the Russian Empired |
| Військове звання | генерал-лейтенант |
| Термін | 2-3 березня 1917 |
| Попередник | Микола II |
| Наступник | Георгій Львов |
| Конфесія | православний |
| Рід | Гольштейн-Готторп-Романови |
| Батько | Олександр III |
| Мати | Марія Федорівна |
| Родичі | Микола II, старший брат |
| Брати, сестри | Ксенія Олександрівна, Ольга Олександрівна, Микола II, Олександр Олександрович (син Олександра III) і Георгій Олександрович |
| У шлюбі з | Наталя Сергіївна |
| Діти | Павло Михайлович (Болдирєв), Георгій Михайлович |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0334737 |
.svg.png.webp) | |
.svg.png.webp){kind=small}
_ribbon.svg.png.webp){kind=small}
Миха́йло II Олекса́ндрович (22 листопада (5 грудня) 1878, Петербург — †13 червня 1918, поблизу Пермі) — великий князь, четвертий син Олександра III, молодший брат Миколи II, генерал-ад'ютант свити імператора, член Державної Ради.
Біографія
У 1899 році після кончини Георгія Олександровича став спадкоємцем, цесаревичем, але перестав ним бути в 1904 році, коли у Миколи народився син Олексій.
У 1911 році у Відні одружився з Наталією Сергіївною (вродженою Шереметьївською), колишньою дружиною Сергія Івановича Мамонтова, до цього дружиною Володимира Володимировича Вулфферта. Мав сина Георгія, що носив титул граф Брасов (загинув в автомобільній катастрофі у Бельгії в 1931 році).
Через морганатичний шлюб, до якого вступив Михайло Олександрович, Микола, указом 1912 року відмінив положення, згідно з яким Михайло у разі кончини Миколи до того, як Олексію виповниться 18 років, ставав би правителем держави (регентом).
Після зречення Миколи II від влади не ризикнув покласти на себе шапку Мономаха, оскільки не мав в своєму розпорядженні ніякої реальної сили. При відкладанні ж питання про форму правління до Установчих зборів повернення монархії не виключалося.
За відомостями деяких істориків вважається останнім імператором Росії, що правив тільки день (брат звернувся до нього в телеграмі як до «імператора Всеросійського Михайла Другого», тобто Михайлом I вважався цар Михайло Федорович).
Розстріляний більшовиками в Пермі в червні 1918 році. Існує розповідь, згідно з якою він перед розстрілом, роззувшись, кинув чоботи своїм вбивцям і сказав: «Носите, ребята, всё-таки царские…» (ці слова приписують також історикові великому князеві Миколаю Михайловичу, розстріляному в січні 1919 році). За іншими даними, він був убитий більшовиками разом зі своїм секретарем Н. Н. Джонсоном без якого-небудь оголошення про вирок.
Відсутність офіційних публікацій про розстріл (на відміну від брата) породила численні чутки про долю Михайла. Існували самозванці, що видавали себе за нього (про одного з них згадує Солженіцин). Деякі автори, промовці від особи Катакомбної церкві, відстоюють версію, що ототожнює Михайла з ієромонахом Серафимом (Поздєєвим), який помер 1971 року.
Література
- Краснов В. Памяти Михаила Романова похвальное слово // Московские новости. — 2007. — № 25. — 29 червня.