24-й Український запасний полк

Після Лютневої революції в частинах колишньої РІА почався процес українізації.

В кінці 1917 року за наказом «командувача всіма Українськими військами для оборони України від наступу Армії Ради Народних Комісарів» Юрія Капкана 24-й Український полк та 25-й Український полк були об'єднані в бригаду під загальним командуванням Меркулова.[2] Частина підрозділів полку підтримували більшовиків. В кінці 1917 українці бійці полку перехопили зброю яку прислали місцевим більшовикам з Харківа, за іншими відомостями командир полку Дадиани виписав зброю з Тули для озброєння полку .[3] Вранці 9 січня 1918 року полкова рада 24-го Українського піхотного полку зажадала від виконкому Маріупольської ради робітничих і солдатських депутатів розпустити більшовицький Військово-революційний комітет (ВРК) і Червону гвардію, а також утворити ВРК від всіх партій міста. Для переговорів в полк прибули більшовицькі оратори які вмовили солдатів здати зброю і роз'їхатися по домівках.

11 січня 1918 року червоноармійці і загін чорноморських матросів спробували розброїти полк. Більшість вояків оголосила нейтралітет, а 3-тя та 4-та сотні перешли на бік радянської влади. Після короткої перестрілки нечісельні захісники Української Центральної Ради склали зброю .[4] За іншими відомостями опір більшовикам надали 200 гайдамаків які прибули з Києва в Маріуполь і розташувалися в готелі "Континенталь".[5] Після чого солдатів розброїли і відпустили по домівках із довідками про демобілізацію. Обмундирування і спорядженна полку було передано червоній гвардії. Після розброєння полку була ліквідована Маріупольська українська рада яку захищали частина солдат.[4][6]

Один з керівників роззброєння полку Варганов Василь так описував цю подію:

"... ну що робити пред'явили ультиматум українській раді видати зброю. Дали їй не пам'ятаю скільки часу. Я сказав Вілкішу йди туди намацай як там настрій, він пішов туди в солдатській шенелі. Перше голосування більшість солдатів і офіцерів проголосувало не видавати зброї червоноармійцям. тоді ми підіслали на збори 1000 робочих в солдатських шенелях і зажадали переголосування. Президія полку яка складалася з офіцерів була не проти, після чого провели друге голосування попередньо замінивши тих хто рахував голоси більшовиками. У підсумку більшість проголосувала за видачу зброї, і ми отримує 1000 гвинтівок. Знаючи що в полку залишилося хороше зброю, вночі ми захопили порохові погреби."

Далі він розповідає що основиним фактором який вплинув на роззброєння полку було те що з порохових погребів робочі озброїлися 1000-ю лимонками погроза застосування яких налякало частину полку яка не хотіла роззброюватися.[3]