34-й армійський корпус (Російська імперія)

22 січня 1917 року корпус очолив генерал-лейтенант Павло Скоропадський.

Після загальної невдачі червневого наступу Російської армії і Тернопільського прориву австро-німецьких військ, командувач 8-ї армії генерал Лавр Корнілов, який зумів у складній ситуації втримати фронт, 7 липня був призначений головнокомандувачем арміями Південно-Західного фронту і ввечері того ж дня направив Тимчасовому урядові телеграму з описом становища на фронті («Армія збожеволілих темних людей… біжить…») і своїми пропозиціями щодо виправлення становища (введення смертної кари і польових судів на фронті). Вже 19 липня він обійняв найвищу посаду — був призначений Верховним головнокомандувачем. Перш ніж прийняти цю посаду, він визначив умови, на яких він погодиться зробити це, — однією з таких умов була реалізація програми реорганізації армії. Для відновлення дисципліни на вимогу генерала Корнілова Тимчасовий уряд повернув смертну кару в армії. Рішучими і суворими методами, із застосуванням у виняткових випадках розстрілів дезертирів, генерал Корнілов повернув армії боєздатність і відновив фронт.

Одним із заходів, які, на думку Лавра Корнілова, могли радикально підвищити боєздатність військ, було створення великих національних військових формувань — в першу чергу, українських: на його думку, саме українці, безпосередньо захищали свою рідну землю, проявляли найбільшу стійкість і дисципліну в бою. У серпні 1917 року за пропозицією Корнілова Скоропадський приступив до «українізації» свого корпусу[1][2] (104-ї та 153-ї піхотних дивізій). Для переформування корпус був переведений в район Меджибожа. Російських солдатів і офіцерів переводили в 41-й армійський корпус, а на їх місце брали з інших частин фронту солдатів і офіцерів — українців.

Після завершення, 34-й армійський корпус був перейменований на 1-й Український корпус, яким продовжив командувати сам Скоропадський.