44-та танкова дивізія (СРСР)

44-та танкова дивізія військове з'єднання РСЧА у складі 18-го (18 МК) та 16-го механізованого корпусів (16 МК) до та під час Німецько-радянської війни.

44-та танкова дивізія
На службі 1941
Країна  СРСР
Вид Сухопутні війська
Тип Автобронетанкові війська
Гарнізон/Штаб Тарутине
Війни/битви Німецько-радянська війна, Битва під Уманню

Історія

44-та танкова дивізія була сформована в березні 1941 року на базі 49-ї легко-танкової бригади.

У складі 16-о МК брала участь у боях у складі Південного фронту за Бердичів та Козятин. В результаті проведених боїв дивізія практично втратила всю матеріальну частину і за даними штабу 6-ї армії не представляла з себе реальної бойової одиниці.

У кінці липня 1941 року з дивізії до м. Харків було відізвано найбільш цінні танкові кадри, які не мали танків і використовувалися у боях, як стрілецькі підрозділи. Із залишків підрозділів було сформовано окремі бойові загони, командування дивізії залишалося у складі 6-ї армії.

2 серпня 1941 року рештки дивізії разом з корпусом потрапила в Уманський котел. В результаті розгрому групи Понеделіна, командир дивізії полковник В.П. Кримов потрапив у полон і помер від отриманих ран в м. Голованівськ. Уникнути оточення вдалося тилам дивізії, які нараховували близько 500 чоловік, 100 гвинтівок та 200 автомашин.

З відізваних із фронту танкістів 44-ї дивізії було сформовано 14-ту танкову бригаду (командир – полковник С.І. Семенніков), 58-й та 62-й танкові батальйони.

Повна назва

44-та танкова дивізія

Підпорядкування

Склад

  • 87-й танковий полк
  • 88-й танковий полк
  • 44-й мотострілецький полк
  • 44-й гаубичний артилерійський полк
  • 44-й розвідувальний батальйон
  • 44-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон
  • 44-й понтонний батальйон
  • 44-й окремий батальйон зв’язку
  • 44-й медичний санітарний батальйон
  • 44-й автотранспортний батальйон
  • 44-й ремонтно-відновлювальний батальйон
  • 44-та рота регулювання
  • 44-й пересувний хлібозавод
  • 362-га польова поштова станція
  • 379-та польова каса Держбанку

Командири

Література

  • Даценко В.В. Зеленая брама: возвращение к легенде. — Кировоград : Имэкс-ЛТД, 2013. — 460 с.
  • Дриг Е. Механизированные корпуса РККА в бою: История автобронетанковых войск Красной Армии в 1940 – 1941 годах. — Москва : АСТ, АСТ МОСКВА, Транзиткнига, 2005. — 830 с.
  • Ковальский М.И. По следам погибших армий. — Кировоград : Центрально-Украинское издательство, 2014. — 346 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.