Понеделін Павло Григорович

Війну розпочав командиром 12-ї армії. Протягом червня-липня 1941 року армія постійно відступала на південний схід. У ході битви під Уманню 12-а та 6-а армії опинилися в оточенні в районі Умань-Новоархангельськ, штаб їх розміщувався у с. Підвисоке. Всі намагання вийти з оточення виявилися марними і 7 серпня 1941 року його разом із командиром 13-го стрілецького корпусу Миколою Кириловим взято в полон. Німці використали фотографії полонених разом із німецькими офіцерами у пропагандистських цілях — листівки з ними розкидано в місця розташування радянських військ. 16 серпня 1941 року вийшов наказ Ставки Найвищого Головнокомандування Червоної Армії № 270, у якому командувач 28-ї армії генерал-лейтенант Володимир Качалов, командувач 12-ї армії генерал-майор Павло Понеделін та командир 13-го стрілецького корпусу генерал-майор Микола Кирилов були названі боягузами, дезертирами та такими, що здалися в полон. Заочним вироком Військової колегії Найвищого Суду СРСР в 1941 році засуджено до розстрілу[2]. З серпня 1941 року по 29 квітня 1945 року перебував у німецькому полоні. Його жінку, Ніну Михайлівну, та її батька, Григорія Васильовича, заарештовано як «члени сім'ї зрадника Батьківщини».

29 квітня 1945 року його звільнили американські війська, 3 травня передали радянським представникам. Заарештований 30 грудня 1945 року і посаджений в Лефортовську в'язницю. Був звинувачений у тому, що «бувши командувачем 12-ї армії і потрапивши в оточення військ супротивника, не проявив потрібної наполегливості та волі до перемоги, піддався паніці і 7 серпня 1941 року, порушивши військову присягу, зрадив Батьківщину, без опору здався в полон німцям і на допитах повідомив їм дані про склад 12-ї та 6-ї армій»[2]. На початку 1950 року написав листа Сталіну з проханням переглянути справу[2]. 25 серпня 1950 року Військова колегія Найвищого Суду засудила Павла Понеделіна до розстрілу з виконанням вироку негайно[2]. Винним у співпраці з німцями себе не признав. Реабілітовано посмертно після того як скасовано вирок 13 березня 1956 року. Прах розстріляного генерала Понеделіна покоїться в Спільній могилі № 2 на новому Донському кладовищі в Москві.[3]