Одеський військовий округ
Червонопрапорний Оде́ський військо́вий о́круг (ОдВО) — одиниця військово-адміністративного поділу в Російській імперії, а згодом у СРСР та Україні.
Одеський військовий округ | |
---|---|
Одесский военный округ | |
Карта одеського військового округу на 1991 рік | |
На службі | 1862 — січень 1998 |
Країни |
Російська імперія (1862—1918) Радянський Союз (1939—1941), (1944—1991) Україна (1991—1998) |
Вид |
Російська імператорська армія Радянська армія Сухопутні війська України |
Тип | військовий округ |
Війни/битви | Операція «Дунай» |
Нагороди | (1968) |
Історія
Одеський військовий округ був утворений після Кримської війни у 1862 року у ході військової реформи як військово-адміністративну одиницю зі штабом у Одесі для захисту міст Північно-Західного Причорномор'я. На початку XX ст. Одеський військовий округ обіймав територію Херсонська, Катеринославська, Таврійська, Бессарабська (без Хотинського повіту) губернії і Балтський повіт Подільської губернії.
У січні 1918 року у зв'язку з утворенням робітничо-селянської Червоної Армії, Одеський військовий округ був розформований.
Після розширення території Української РСР наказом Народного Комісара з військових питань республіки від 9 квітня 1919 року був знову створений Одеський військовий округ.
В обстановці посиленого наступу військ Денікіна, коли територія округу опинилась під загрозою окупації, Одеський військовий округ на підставі постанови Наркомвоєна України від 5 серпня 1919 року був розформований.
11 жовтня 1939 року рішенням ЦК ВКП(б) та Радянського уряду округ був сформований знову. Цей день став датою створення округу, а сьогодні Південного оперативного командування.
З 22 червня 1941 року округ був перепідпорядкований Військовій Раді Південного фронту.
23 березня 1944 року наказом Народного Комісара оборони Одеський військовий округ був створений зі штабом у Кіровограді (з жовтня — в Одесі).
Територія округу охопила Кіровоградську, Миколаївську, Херсонську, Ізмаїльську, Одеську області, Молдавську РСР, а з квітня 1956 року — і Кримську АРСР. Після війни на його території дислокувалися 57-ма армія, а потім і 7-ма гвардійська.
У квітні 1960 до складу округу до тих, що були областей і Молдавської РСР були включені ще 3 області розформованого Таврійського округу (створений у липні 1945 з управлінь Приморської і 22-ї армій з штабом в Сімферополі) — Запорізька, Кримська, Херсонська.
Округ підпорядковувався Головкому Південно-західного напряму, що знаходиться на його території (штаб — Кишинів). На його території дислокувалися 14-та гвардійська загальновійськова армія (створена на базі 10-го гвардійського стрілецького корпусу), 82-й (розформований в 1987) і 32-й (створений на базі управління Таврійського округу) армійські корпуси — всього 1 повітряно-десантна і 7 мотострілецьких дивізій. Авіаційну підтримку здійснювала 5-та повітряна армія, а повітряне прикриття — 49-й корпус 8-й армії ППО.
Всього у 1990 в окрузі знаходилося приблизно 110 тис. військовослужбовців, 600 танків, 1 тис. бойових броньованих машин, 900 гармат, мінометів і РСЗВ, 150 бойових і транспортних вертольотів.
З 18.00 3 січня 1992 року Одеський військовий округ переданий під юрисдикцію України.
Внаслідок виводу зі складу військ ОдВО 14 загальновійськової армії та прийняття 6 ТА, 1 ЗА у 1992 році округ став розташовуватися на території 14 областей і Автономної Республіки Крим.
Відповідно до Директиви МО України від 1 липня 1997 з 3 січня 1998 року Одеський військовий округ переформований на Південне оперативне командування і розташовувався на території 9 областей (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська, Кіровоградська, Харківська) та Автономної Республіки Крим.
Структура
1990
В кінці 1980-х років з урахуванням обмежень згідно Угоди про звичайні збройні сили в Європі, яка на той момент готувалася, з'єднання ОдВО були піддані скороченню, а їх озброєння оновлено.
126-та мотострілецька Горлівська двічі Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія (Крим) була передана в підпорядкування ВМФ, як дивізія берегової оборони.
Всього в 1990 р. в окрузі знаходилося приблизно 110 тис. військовослужбовців, 600 танків, 1 тис. бойових броньованих машин, 900 гармат, мінометів і РСЗВ, 150 бойових і транспортних гелікоптерів[1].
Округ включав такі з'єднання й частини[2][3]:
- Штаб округу — Одеса
- 363-й окремий батальйон охорони та обслуговування
- 10-та окрема бригада спеціального призначення
- 9-та ракетна бригада, Раухівка (18 ОТР 9К72 «Ельбрус»)
- 34-та ракетна бригада, Березине (18 ОТР 9К72 «Ельбрус»)
- 106-та ракетна бригада, Раухівка (18 ОТР 9К72 «Ельбрус»)
- 46-та зенітна ракетна бригада, Підгородна (27 ЗРК 2К11А «Круг-А»)
- 184-та артилерійська бригада великої потужності, Раухівка (48 2С7 «Піон»)
- 25-й полк звукової розвідки
- 320-й окремий гелікоптерний полк, Чорнобаївка (33 Мі-8, 30 Мі-6)
- 217-та змішана авіаційна ескадрилья, Одеса (9 Мі-8, 1 Мі-6, 2 Мі-24К)
- 56-й інженерний саперний полк, Дубоссари (9 ІМР-2)
- 2-й понтонно-мостовий полк, Бендери (3 ІМР-2)
- 23-й понтонно-мостовий полк
- 62-й понтонно-мостовий полк, Рибниці (5 ІМР-2)
- 102-й понтонно-мостовий полк
- 637-й окремий інженерний дорожньо-мостовий батальйон
- 120-та бригада зв'язку, Одеса (17 Р-145БМ, 1 Р-156 БТР, 1 Р-137Б, 1 П-240БТ)
- 122-га бригада зв'язку
- 77-ма радіотехнічна бригада
- 93-тя окрема радіотехнічна бригада особливого призначення
- 18-та бригада хімічного захисту, Волове (1 РХМ-4)
- 92-га бригада матеріального забезпечення (штаб)
- 93-тя бригада матеріального забезпечення (штаб)
- 94-та бригада матеріального забезпечення (штаб)
- 95-та бригада матеріального забезпечення (штаб)
- 4-та автомобільна бригада
- 25-та автомобільна бригада (штаб)
- 1475-й окремий автомобільний батальйон
- 225-та трубопроводна бригада
- 223-й ремонтно-відновлювальний батальйон
- 3623-тя АртБВ, Вознесенськ (3 Д-30, 1 2С3 «Акація», 3 БМ-21 «Град»)
- Бази зберігання й склади окружного підпорядкування
- 3043-тя база зберігання майна, Нова Олександрівка (3 1В18, 1 1В19, 1 Р-145БМ)
- 1773-тя база зберігання майна, Нова Олександрівка (24 1В18, 8 1В19, 4 ПРП-3, 6 Р-145БМ, 60 МТ-ЛБ)
- 1833-й окружний інженерний склад (1 ІМР-2, 4 МТ-55А, 2 МТУ-20)
- 3373-й окружний інженерний склад (3 РХМ, 8 РХМ-4)
- 451-й навчальний центр, Ульянівка (6 МТ-ЛБ)
- 234-та дивізія охорони тилу
- 55-та артилерійська Будапештська Червонопрапорна, орденів Богдана Хмельницького й Олександра Невського дивізія, Запоріжжя
- 701-й гаубичний артилерійський полк, Запоріжжя (48 Д-30, 7 ПРП-3, 8 Р-145БМ, 60 МТ-ЛБ)
- 707-й важкий гаубичний артилерійський полк, Нова Олександрівка (48 Д-20, 4 ПРП-3, 1 Р-145БМ, 102 МТ-ЛБ)
- 738-й гарматний артилерійський полк, Нова Олександрівка (48 2А36 «Гіацинт-Б», 4 ПРП-3, 1 Р-145БМ)
- 371-ша реактивна артилерійська бригада, Запоріжжя (48 9А52 «Смерч»)
- 751-й протитанковий артилерійський полк (згорнуто)
- 150-й гвардійський окружний навчальний Криворізький центр, Миколаїв
- 332-й гвардійський навчальний мотострілецький Варненський полк, Миколаїв (28 БМП-2, 115 БМП-1, 6 БРМ-1К, 1 БРЭМ, 1 Р-145БМ)
- 274-й навчальний танковий полк, Миколаїв (52 Т-64, 9 Т-55, 1 Р-145БМ, 3 ПТ-76)
- 1189-й навчальний артилерійський полк, Миколаїв (6 2С1 «Гвоздика», 9 2С3 «Акація», 24 Д-30, 21 2С12 «Сані», 9 ПМ-38, 5 БМ-21 «Град»)
- 335-й гвардійський навчальний мотострілецький полк, Миколаїв (8 БТР-70, 1 Р-145БМ)
- 340-й гвардійський навчальний мотострілецький полк, Миколаїв (1 Р-145БМ)
- 1288-й навчальний зенітний артилерійський полк, Миколаїв
- 175-й окремий навчальний батальйон зв'язку, Миколаїв (6 Р-145БМ)
- 106-й окремий навчальний інженерно-саперний батальйон, Миколаїв (1 УР-67, 3 МТУ-20, 3 МТ-55А)
- Всього: 61 танк, 149 БМП, 3 плавучих танки, 8 БТР, 15 САУ, 24 гармати, 30 мінометів, 5 РСЗВ
- 28-ма гвардійська мотострілецька Харківська двічі Червонопрапорна дивізія, Гвардійське
- 86-й гвардійський мотострілецький полк, Гвардійське (22 Т-64, 3 БМП-2, 2 БРМ-1К, 5 БТР-70, 12 2С1 «Гвоздика»)
- 89-й гвардійський мотострілецький полк, Гвардійське (35 Т-64, 133 БТР-70, 6 БТР-60, 3 БМП-1, 2 БРМ-1К, 12 2С1 «Гвоздика»)
- 329-й мотострілецький полк, Гвардійське (22 Т-64, 128 БМП-2, 2 БРМ-1К, 2 БТР-70, 12 2С1 «Гвоздика»)
- 357-й танковий полк, Гвардійське (64 Т-64, 14 БМП-2, 2 БРМ-1К, 2 БТР-70, 12 2С1 «Гвоздика»)
- 61-й гвардійський артилерійський полк, Гвардійське (36 2С3 «Акація», 12 БМ-21 «Град», 11 ПРП-3, 2 Р-145БМ)
- 1161-й зенітний ракетний полк, Гвардійське
- 1298-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон, Гвардійське
- 95-й окремий розвідувальний батальйон, Гвардійське (10 БМП-2, 7 БРМ-1К, 6 БТР-70)
- 40-й окремий батальйон зв'язку, Гвардійське (11 Р-145БМ)
- 36-й окремий інженерно-саперний батальйон, Гвардійське (2 УР-67)
- 1030-й окремий батальйон матеріального забезпеччення
- 272-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
- Всього: 143 танки, 173 БМП, 154 БТР, 84 САУ, 12 РСЗВ
32-й армійський Кенігсбергський корпус
Після передачі 126-ї мотострілецької Горлівської двічі Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії в підпорядкування ВМФ, як дивізії берегової оборони в складі корпусу залишилися 5378-ма база зберігання військової техніки (розформована 157-ма мотострілецька дивізія) і корпусні частини.
- Штаб корпусу — Сімферополь
- 1398-й протитанковий артилерійський полк, Лугове
- 9-й окремий інженерно-саперний батальйон
- 909-й окремий батальйон зв'язку, Мазанка (7 Р-145БМ, 1 Р-156М, 2 П-240БТ, 1 Р-409БМ, 1 Е-351Р)
- 287-й окремий радіотехнічний батальйон
- 858-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
- бази зберігання корпусного підпорядкування
- 5378-ма база зберігання військової техніки, Феодосія, Керч (У Феодосії: 61 Т-64, 1 БМП-2, 25 БМП-1, 11 БРМ-1К, 48 Д-30, 12 БМ-21 «Град», 20 Р-145БМ, 3 УР-67, 74 МТ-ЛБ; У Керчі: 2 БМП-2, 8 БМП-1, 4 БРМ-1К, 7 Р-145БМ)
- 126-та мотострілецька Горлівська двічі Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія
- 157-ма мотострілецька дивізія
У 1989 році корпусу підпорядковано виведену зі Східної Німеччини зі складу ЗГВ:
14-та гвардійська загальновійськова армія
- Штаб армії — Тирасполь
- 173-тя ракетна бригада, Бендери (12 ОТР 9К72 «Ельбрус»)
- 189-та ракетна бригада, Бєльці (12 ОТР 9К79 «Точка», 13 Р-145БМ)
- 156-та зенітна ракетна бригада, Олексіївка (27 ЗРК 2К11М «Круг-М»)
- 865-й командний пункт ППО
- 4-й артилерійський полк, Унгени (36 Д-30, 24 2А36 «Гіацинт-Б», 26 9П140 «Ураган», 3 ПРП-3, 5 Р-145БМ, 47 МТ-12, 54 МТ-ЛБ)
- 803-й реактивний артилерійський полк (згорнуто, техніка передана 4-му артполку)
- 2335-й розвідувальний артилерійський полк (згорнуто, техніка передана 4-му артполку)
- 287-й окремий гелікоптерний полк, Раухівка (43 Мі-24, 18 Мі-8)
- 36-та окрема гелікоптерна ескадрилья, Тирасполь (8 Мі-8, 1 Мі-6, 2 Мі-24К, 2 Мі-24Р)
- 321-ша окрема ескадрилья безпілотних засобів розвідки
- 194-й понтонно-мостовий полк
- 115-й окремий інженерно-саперний батальйон, Паркани (4 ІМР-2)
- 785-й окремий батальйон розвідки зараження, Бендери (9 К-611)
- 15-й окремий полк зв'язку, Тирасполь (9 Р-145БМ, 1 Р-156БТР, 1 Р-137Б, 1 П-240БТ)
- 108-й окремий радіотехнічний полк
- 58-й окремий радіотехнічний батальйон
- 976-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби
- 2242-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби
- 130-й батальйон хімічного захисту
- 5381-ша база зберігання майна, Флорешти (63 МТ-ЛБ, 25 Р-145БМ, 2 РХМ, 3 УР-67, 27 БМ ПТКР «Конкурс», 32 С-60)
- 59-та гвардійська мотострілецька Краматорська Червонопрапорна, орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізія, Тирасполь
- 176-й гвардійський мотострілецький полк, Тирасполь (26 Т-64, 12 БТР-70, 6 БТР-60, 4 БМП-2, 2 БРМ-1К, 12 2С1 «Гвоздика», 12 2С12 «Сані»)
- 179-й гвардійський мотострілецький полк, Тирасполь (22 Т-64, 6 БМП-2, 12 БМП-1, 3 БРМ-1К, 13 БТР-70, 10 2С1 «Гвоздика», 2 БМ-21 «Град»)
- 183-й гвардійський мотострілецький полк, Тирасполь (20 Т-64; 140 БТР (129 БТР-70, 11 БТР-60), 6 БМП (6 БМП-2, 2 БРМ-1К); 12 — 2С1 «Гвоздика», 12 — 2С12 «Сані»; 5 БМП-1КШ, 1 ПРП-3, 1 РХМ, 3 БРЭМ-2, 3 Р-145БМ, 1 ПУ-12; 1 МТУ-20)
- 356-й танковий полк, Тирасполь (87 Т-64, 14 БМП-2, 2 БРМ-1К, 1 2С1 «Гвоздика»)
- 328-й гвардійський самохідний артилерійський полк, Тирасполь (34 2С3 «Акація», 12 БМ-21 «Град», 3 ПРП-3, 2 Р-145БМ, 1 БТР-70)
- 1162-й зенітний ракетний полк, Тирасполь
- 1299-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон, Тирасполь
- 102-й окремий розвідувальний батальйон, Тирасполь (10 БМП-1, 7 БРМ-1К, 6 БТР-70)
- 201-й окремий батальйон зв'язку, Тирасполь (11 Р-145БМ, 3 Р-156БТР)
- 66-й окремий інженерно-саперний батальйон, Тирасполь (3 УР-67)
- 896-й окремий батальйон матеріального забезпечення
- 275-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
- Всього: 155 танків, 180 БТР, 66 БМП, 82 САУ, 2 гармати, 36 мінометів, 14 РСЗВ
- 180-та мотострілецька Київська Червонопрапорна, орденів Суворова і Кутузова дивізія, Білгород-Дністровський
- 42-й мотострілецький полк, Білгород-Дністровський (10 Т-64, 4 БМП-1, 2 БРМ-1К, 12 Д-30, 23 2С12 «Сані», 15 МТ-ЛБ)
- 325-й мотострілецький полк, Білгород-Дністровський (10 Т-64, 13 Т-54, 2 БМП-2, 14 БМП-1, 10 БРМ-1К, 5 БТР-70, 14 Д-30, 12 2С12 «Сані», 13 МТ-ЛБ)
- 326-й мотострілецький полк, Білгород-Дністровський (10 Т-64, 4 БМП-1, 2 БРМ-1К, 12 Д-30, 12 2С12 «Сані», 13 МТ-ЛБ)
- 166-й танковий полк, Шабо (31 Т-64, 3 БМП-2, 11 БМП-1, 2 БРМ-1К, 12 Д-30, 3 Р-145БМ, 13 МТ-ЛБ)
- 136-й артилерійський полк, Білгород-Дністровський (12 БМ-21 «Град», 1 ПРП-3)
- 134-й зенітний артилерійський полк
- 1303-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон, Білгород-Дністровський
- 129-й окремий розвідувальний батальйон (згорнуто)
- 866-й окремий батальйон зв'язку, Білгород-Дністровський, (8 Р-145БМ)
- 33-й окремий інженерно-саперний батальйон, Білгород-Дністровський (3 УР-67, 2 МТ-55А, 5 МТУ-20)
- 1041-й окремий батальйон матеріального забезпечення
- 276-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
- Всього: 61 танк, 54 БМП, 5 БТР, 50 гармат, 36 мінометів, 12 РСЗВ[4]
Авіація
Сили ППО
- Частини 8-ї окремої армії ППО.
Командування
Військово-політичні керівники військ округу (у 1919 році)
Командувачі військ округу (у 1919 році)
- Чікваная Євсевій Михайлович (квітень 1919 — квітень 1919)
- Кривошеєв О. Т. (квітень 1919 — червень 1919)
- Краєвський Броніслав Гнатович (червень 1919 — серпень 1919).
Командувачі військ округу (з 1939 року)
- генерал-лейтенант Болдін Іван Васильович (жовтень 1939 — липень 1940)
- генерал-полковник Черевиченко Яків Тимофійович (липень 1940 — червень 1941)
- генерал-лейтенант Чибісов Никандр Євлампійович т.в.о. (червень 1941 — серпень 1941)
- генерал-майор Іванов Іван Іванович т.в.о. (серпень 1941 — вересень 1941)
- генерал-полковник Захаркін Іван Григорович (березень 1944 — жовтень 1944)
- генерал-майор Первушин Олексій Миколайович т.в.о. (жовтень 1944 — жовтень 1944)
- генерал-полковник Юшкевич Василь Олександрович (жовтень 1944 — червень 1946)
- Маршал Радянського Союзу Жуков Георгій Костянтинович (червень 1946 — січень 1948)
- генерал-лейтенант Івашечкін Макар Васильович в.о. (січень 1948 — лютий 1948)
- генерал-полковник Пухов Микола Павлович (лютий 1948 — листопад 1951)
- генерал-полковник Галицький Кузьма Микитович (листопад 1951 — травень 1954)
- генерал-полковник Радзієвський Олексій Іванович (травень 1954 — червень 1959)
- генерал-полковник Бабаджанян Амазасп Хачатурович (червень 1959 — вересень 1967)
- генерал-полковник Луговцев Михайло Васильович (вересень 1967 — грудень 1967)
- генерал-полковник Шурупов Олександр Георгійович (квітень 1968 — квітень 1974)
- генерал-полковник Волошин Іван Макарович (квітень 1974 — квітень 1982)
- генерал-полковник Єлагін Олександр Сидорович (квітень 1982 — грудень 1986)
- генерал-полковник Морозов Іван Сергійович (грудень 1986 — січень 1992)
- генерал-полковник Радецький Віталій Григорович (січень 1992 — січень 1994)
- генерал-полковник Шкідченко Володимир Петрович (січень 1994 — лютий 1998)
Начальники штабу військ округу (з 1939 року)
- комбриг Ляпін Петро Іванович (жовтень 1939 — липень 1940)
- генерал-майор Захаров Матвій Васильович (липень 1940 — червень 1941)
- полковник Кашкін Анатолій Михайлович в.о. (червень 1941 — липень 1941)
- генерал-майор Шишенін Гаврило Данилович в.о. (липень 1941 — липень 1941)
- полковник Кашкін Анатолій Михайлович в.о. (серпень 1941 — серпень1941)
- генерал-майор Вєтошников Леонід Володимирович в.о. (вересень 1941 — вересень 1941)
- генерал-майор Бєлов Іван Сергійович (березень 1944 — липень 1945)
- генерал-лейтенант Івашечкін Макар Васильович (липень 1945 — квітень 1949)
- генерал-майор Коломінов Олександр Миколайович (квітень 1949 — листопад 1950)
- генерал-полковник Казаков Михайло Ілліч (листопад 1950 — червень 1952)
- генерал-полковник Іванов Семен Павлович (червень 1952 — липень 1953)
- генерал-полковник Бєлявський Віталій Андрійович (липень 1953 — січень 1960)
- генерал-полковник Чиж Володимир Пилипович (січень 1960 — вересень 1962)
- генерал-лейтенант танкових військ Нікітін Матвій Тимофійович (вересень 1962 — грудень 1963)
- генерал-лейтенант Казаков Леонід Петрович (березень 1964 — листопад 1971)
- генерал-лейтенант Мерецков Володимир Кирилович (листопад 1971 — лютий 1978)
- генерал-лейтенант Свиридов Іван Васильович (травень 1978 — червень 1981)
- генерал-лейтенант Бетехтін Анатолій Володимирович (червень 1981 — січень 1984)
- генерал-лейтенант Свиридов Іван Васильович (червень 1984 — вересень 1984)
- генерал-лейтенант Євсюков Леонід Григорович (вересень 1984 — вересень 1985)
- генерал-лейтенант Семенов Віктор Панасович (вересень 1985 — травень 1988)
- генерал-лейтенант Сергеєв Анатолій Іпатович (травень 1988 — вересень 1991)
- генерал-лейтенант Кузнецов Юрій Кирилович (вересень 1991 — 1992)
Члени Військової ради округу (до 1991)
- корпусний комісар Колобяков Олександр Філаретович (жовтень 1939 — червень 1941)
- бригадний комісар Осін Микола Лаврентійович т.в.о. (червень 1941 — серпень 1941)
- полковий комісар Лазарєв Олександр Павлович т.в.о. (серпень 1941 — вересень 1941)
- генерал-майор Румянцев Олексій Гаврилович (березень 1944 — жовтень 1947)
- генерал-лейтенант Аношин Іван Семенович (жовтень 1947 — липень 1950)
- генерал-майор Воронін Федір Миколайович (липень 1950 — січень 1952)
- генерал-лейтенант Усов Павло Олексійович (січень 1952 — листопад 1956)
- генерал-майор Єгоров Микита Васильович (листопад 1956 — грудень 1956)
- генерал-майор Лебедєв Петро Семенович (грудень 1956 — вересень 1957)
- генерал-лейтенант Васягін Семен Петрович (вересень 1957 — травень 1958)
- генерал-лейтенант Степченко Федір Петрович (травень 1958 — липень 1960)
- генерал-майор Крюков Микола Іванович (липень 1960 — лютий 1962)
- генерал-лейтенант Беднягін Анатолій Іванович (квітень 1962 — вересень 1969)
- генерал-лейтенант Семенов Іван Петрович (вересень 1969 — травень 1976)
- генерал-лейтенант Фомичов Павло Васильович (травень 1976 — грудень 1982)
- генерал-лейтенант Плеханов Валентин Пилипович (січень 1983 — 1991)
Начальники Політичного управління округу (до 1957)
- дивізійний комісар Тевченков Олександр Миколайович (жовтень 1939 — червень 1941)
- полковник Солонцов Петро Юхимович (березень 1944 — 1947)
- полковник Степченко Федір Петрович (1947 — 1950)
Див. також
- Київський військовий округ
- Бессарабсько-Буковинський похід 1940
- Одеська армійська група
- Одеське вище артилерійське училище
- Тираспольський укріплений район
Примітки
- Краснознаменный Одесский военный округ [Архив] — Форум выпускников Сумского ВАКУ
- Вооруженные Силы СССР на Украине в 1991 году
- Что оставил СССР в наследство Украине
- specnaz / ОдВО. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 1 січня 2013.
Джерела та література
- О. Є. Маркова. Одеський військовий округ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 545. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 рр.
- «Одесский Краснознаменный», Кишинев, 1975.