ARA Almirante Brown (1880)
«Альміранте Браун» (ісп. ARA Almirante Brown) - казематний броненосець ВМС Аргентини кінця XIX століття.
| «Альміранте Браун» | ||
|---|---|---|
| ARA Almirante Brown | ||
 | ||
| Броненосець «Альміранте Браун» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Броненосець | |
| Держава прапора |  Аргентина | |
| Належність | Військово-морські сили Аргентини | |
| На честь | Вільяма Брауна | |
| Корабельня | Samuda Brothers | |
| Закладено | 1878 рік | |
| Спущено на воду | 6 жовтня 1880 року | |
| Введено в експлуатацію | 1882 рік | |
| Виведений зі складу флоту | 1932 рік | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 4 300 т | |
| Довжина | 73,2 м | |
| Ширина | 15,2 м | |
| Осадка | 6,2 м | |
| Бронювання | пояс - 152-229-мм палуба - 16-38 мм бойова рубка - 203 мм батареї - 152-203 мм перебірки - 140-191 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 8 парових котлів 2 парові машини | |
| Потужність | 5 400 к.с. | |
| Швидкість | 14 вузлів | |
| Екіпаж | 520 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 8 x 203-мм гармат 6 x 120-мм гармат 2 x 9-фунтові гармати 2 x 7-фунтові гармати | |
Свою назву отримав на честь адмірала Вільяма Брауна, засновника ВМС Аргентини.
Історія створення
У другій половині XIX століття між Чилі та Аргентиною виникли суперечки щодо приналежності Патагонії. В цих умовах обидві країни розпочали нарощення своїх військово-морських сил. У відповідь на збільшення чилійського флоту Аргентина у 1878 році звернулась до Великої Британії з проханням про придбання нового основного корабля, оскільки на той момент її флот складався з двох моніторів прибережної зони типу «Ель Плата» («Ель Плата» і «Лос-Андес»).
Корабель ,який отримав назву «Альміранте Браун», був замовлений на фірмі «Samuda Brothers». Корабель був спущений на воду 6 жовтня 1880 року. 14 червня 1881 року пройшли морські випробування, і у 1882 році корабель прибув до Аргентини.
Конструкція
Корпус та бронювання
Корпус корабля був виготовлений зі сталі, із дерев'яно-цинковою обшивкою. Основний броньовий пояс мав товщину 230 мм у середині корабля і зменшувався до 190 мм у носовій та кормовій частинах. Нижче основного поясу знаходилась броня, яка мала товщину 150 мм у центі та 38 мм в кінцях корабля.
Центральну батарею захищала броня товщиною 152-203 мм. Дах батареї мав товщину 16 мм, броньова палуба - 38 мм. Броня бойової рубки також мала бронювання товщиною 203 мм.
Силова установка
Силова установка складалась із 8 парових котлів, розміщених у чотирьох водонепроникних котельнях, які виробляли пару для двох парових машин потужністю 5 400 к.с. Силова установка забезпечувала швидкість руху у 14 вузлів.
Запас вугілля становив 650 т.
Крім того, корабель був оснащений вітрилами площею 930 кв.м.
Озброєння
Озброєння корабля складалось з восьми 203-мм казеннозарядних гармат Армстронга, які розміщувались в казематах - шість в центральній батареї, і по одній в носовій та кормовій частинах. Ці гармати робили «Альміранте Браун» дуже потужним кораблем.
Також на кораблі були встановлені шість 120-мм гармат. Чотири були спрямовані вперед, а дві, розміщені в кормі - назад.
Ближній захист забезпечували дві 9-фунтові і дві 7-фунтові гармати.
Історія служби
«Альміранте Браун» був найбільшим кораблем аргентинського флоту, допоки наприкінці 1890-х років не були придбані чотири крейсери типу «Джузеппе Гарібальді». 28 січня 1889 року він був присутнім на церемонії відкриття південної гавані в Буенос-Айресі.
У 1892 році «Альміранте Браун» та крейсер «Вейнтісінко де Майо» представляли Аргентину в Іспанії на святкуванні 400-річчя відкриття Америки.
У 1897 році корабель на верфі заводу «La Seyne» в Тулоні пройшов модернізацію, під час якої гармати основного калібру були замінені на 10 скорострільних 152-мм гармат Кане. Шість гармат були розміщені в центральній батареї, решта були розміщені попарно замість носової та кормової гармат. Крім того, старі 120-мм гармати були замінені на нові, скорострільні. Екіпаж корабля скоротився до 380 чоловік.
На початку 1920-х років, з появою у складі флоту Аргентини лінійних кораблів типу «Рівадавія» застарілий «Альміранте Браун» був перекласифікований в броненосець берегової охорони і використовувався як навчальний корабель. Він залишався на службі до початку 1930-х років. 17 листопада 1932 року корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.
Література
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Тарас А. Энциклопедия броненосцев и линкоров. Часть 1 — Минск: Харвест, 2002. (рос.)