Abies lasiocarpa

Abies lasiocarpa (ялиця пухнастонасінна[1], англ. subalpine fir, фр. sapin concolore) вид ялиць родини соснових. Етимологія: лат. lasiocarpa — «шерстистий, пухнастий плід».

Abies lasiocarpa
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
(без рангу): Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Ялиця (Abies)
Вид:
A. lasiocarpa
Біноміальна назва
Abies lasiocarpa
(Hook.) Nutt., 1849

Поширення, екологія

Країни поширення: Канада (Альберта, Британська Колумбія, Північно-західні території, Юкон); США (Аляска, Аризона, Каліфорнія, Колорадо, Айдахо, Монтана, Невада, Нью-Мексико, Орегон, Юта, Вашингтон, Вайомінг). Є одним з видів субальпійського поясу у високих горах заходу Північної Америки, Діапазон висот: від 5 м до 1500 м над рівнем моря на півночі ареалу і від 600 м і 3500 м в Каскадних горах і Скелястих горах. Росте на різних високогірних літозолях, вологих або сухих. Клімат всюди холодний, але змінюється від волого в пн.-зх. до сухого в пд. частині ареалу, кількість опадів коливається від 500 мм до 3000 мм на рік. Утворює зазвичай дуже відкриті деревостою з відокремлених або кластерних дерев, часто змішуючись із Tsuga mertensiana в пн.-зх. і з Picea engelmannii в більшій частині Скелястих гір. Також росте разом з Pinus, а також Abies в Тихоокеанському Північному Заході. Альпійські луки зазвичай виникають між заростями хвойних.

Опис

Дерево до 50 м у висоту і 200 см діаметра, часто набагато менше за рахунок зростання в жорстких умовах; утворює криволісся на альпійських висотах. Крона зазвичай високо-конічна, стаючи дещо сплощеною і неправильної форми на старих дерев. Кора сіра, тонка, гладка, з смоляними бульбашками в молодих дерев, стає зморшкуватою і лускатою з віком. Бруньки приховані листям або оголені, від бурого до темно-коричневого кольору, майже кулясті, дрібні, смолисті, вершина округла. Листя розміром 11–31 × 1.25–2 мм, гнучке; верхня поверхня від світло-зеленого до синьо-зеленого кольору, зазвичай тьмяна вершина від зубчастої до округлої.

Пилкові шишки від фіолетового до пурпурно-зеленого кольору, зосереджені в нижній частині крони на 1-річних гілках. Насіннєві шишки від темно-фіолетово-синього до сіро-фіолетового кольору з округленою вершиною, сидячі, розміром 5–12 × 2–4 см, ростуть окремо або невеликими групами у верхній частині крони дерева. При дозріванні на початку осені вони стають коричневими. Насіння розміром 5–7 × 2–3 мм, коричневого кольору з світло-коричневими крилами приблизно в 1,5 раз більшими за насіння. 2n = 24.

Найбільше дерево: діаметр 204 см, висота 38,1 м, крона: 8 м. Виміряні в 1992 році, в Національному Олімпійському Парк, Вашингтон (Van Pelt 1996).
Найвище дерево: діаметр 107 см, висота 52 м, крона: 7 м. Виміряні в 1988 році в англ. Alpine Lakes Wilderness, Вашингтон (Van Pelt 1996)
Найстаріше дерево: в Юконі, вік 501 кілець (Luckman 2003).

Використання

Має мало або взагалі не має значення як джерело деревини, хоча властивості деревини, як правило, схожі на інші види ялиці. Значною мірою це, звичайно, пов'язано з багатою спадщиною хвойних у західній частині Північної Америки. Практично не використовується в садівництві: росте повільно і боїться «пізніх» морозів.

Загрози та охорона

Ніяких конкретних загроз не було визначено для цього виду: підвищені частоти пожеж і надмірний випас худоби є потенційними загрозами. Багато субпопуляцій знаходиться в охоронних районах.

Примітки

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.