Aloe brandhamii

Назва

Видова назва дана на честь доктора Пітера Е. Брандема (1937-) — британського генетика рослин в лабораторії Джодрелл, Королівські ботанічні сади в К'ю, Англія, який виявляв великий інтерес до алое[2].

Історія

Вперше описаний англійським ботаніком Сьюзан Картер Голмс у 1994 році в журналі «Flora of Tropical East Africa».[3]

Морфологічні ознаки

Рослини іноді одиночні, старі рослини мають коротке стебло. Листя у компактній розетці, забарвлення — від темно- до світло-зеленого відтінку. Листки до 50 см завдовжки, 10-20 см завширшки, по краях — шипи 2-3 мм завдовжки, розташовані на відстані 1-2 см один від одного. Квітконос 1-2 м, розгалужений, з червоними квітками.

Цей вид схожий на Aloe secundiflora.

Місця зростання

Aloe brandhamii — ендемічна рослина Танзанії. Росте серед каменів у в листяних річкових лісах на висоті 750—1200 м над рівнем моря.

Охоронні заходи

Aloe brandhamii входить до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи видів під загрозою зникнення. Область поширення виду (ЕОО) становить 5000 км², площа, яку займають субпопуляції (AOO) не перевищує 40 км². Відомий з менш ніж п'яти місць. Зафіксований в окрузі Кілоло, регіону Іринга в центральній частині Танзанії, в долині річки Руаха та долинах її приток. Зустрічається не дуже часто, групами від трьох до чотирьох рослин. Росте поряд з дорогами, тому є доступним та вразливим для збирачів.

Зростає в двох захищених природоохоронних територіях: одна місцевість знаходиться на кордоні гірського національного парку Уджунгва; і одна місцевість — в районі Лунда-Мкваб.

Вид включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[4]

Див. також

Примітки
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species // Bradleya. — 2010. — № 28. — С. 79-102. — DOI:10.25223/brad.n28.2010.a9. Процитовано 29.07.2018.(англ.)
  3. Flora of Tropical East Africa Aloaceae: 33. 1994
  4. Aloe brandhamii. CITES. Процитовано 29.07.2018. (англ.)

Бібліографія
  • Ben-Erik Van Wyk, Gideon Smith. Guide to the Aloes of South Africa. — Briza Publications, 2012. — 304 с. — ISBN 1875093419. (англ.)
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. Aloes. The definitive guide: 1-720. // Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. — 2011. (англ.)
  • Germishuizen, G. & Meyer, N. L. (eds.). Plants of Southern Africa: an annotated checklist // Strelitzia. — National Botanical Institute, Pretoria, 2003. — Т. I-VI, № 14. — С. 1-1231. (англ.)
  • Goldblatt, P. and Manning, J. C. Cape Plants: A conspectus of the Cape Flora of South Africa // Strelitzia. — National Botanical Institute, Cape Town., 2000. — № 9. (англ.)
  • Carter, S. Aloaceae // Flora Zambesiaca. — Royal Botanic Gardens, Kew, 2001. — № 12 (3). — С. 98. (англ.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.