Aloe buhrii

Aloe buhrii (укр. Алое Бура, Алое бухрі[1]) — сукулентна рослина роду алое.

Aloe buhrii
Aloe buhrii в Ботанічному саду Мюнхен-Німфенбург, Мюнхен, Німеччина
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
A. buhrii
Біноміальна назва
Aloe buhrii
Lavranos, 1971

Назва

Видова назва дана на честь Еліаса А. Бура (англ. Elias A. Buhr), фермера з (Ньювудтвіля), Південно-Африканська Республіка, який уперше зібрав цей вид.[2].

Історія
Aloe buhrii з насінневими коробочками в Національному ботанічному саду «Пустеля Кару» — Вустер, ПАР
Листя Aloe buhrii
Aloe buhrii в «Саду кактусів», Гуатіза, провінція Лас-Пальмас, Канарські острови

Вперше описаний південноафйриканським ботаніком грецького походження Джоном Якобом Лавраносом у 1971 році в журналі «Journal of South African Botany» (укр. «Журнал південноафриканської ботаніки»).[3]

Морфологічні ознаки

Стебла до 300 мм заввишки, старі рослини утворюють кілька великих, малорослих голів. Листя до 400 мм завдовжки, 40-90 мм завширшки, гладкі, мають тонкі лінії, паралельні осі листка, з віком вони стають пухкими з білими плямами, а лінії зникають. Листя має широкі червоні краї, які можуть бути гладкими або дрібно зубчастими. Суцвіття до до 600 мм заввишки, складне, утворює до п'ятнадцяти китиць. Квітки 16-25 мм, оранжево-червоні і дуже рідко жовто-коричневі, бутони спрямлені нагору і після цвітіння опускаються. Цвітіння відбувається з серпня по жовтень.

Місця зростання

Aloe buhrii — ендемічна рослина Південно-Африканської Республіки. Ареал розташований в Північно-Капській провінції. Основні місця зростання — скреб в горах Камісберг, сланцеві ґрунти Кнерсвлакте. Росте на висоті 1000—1500 м над рівнем моря в районі з м'якою зимою і жарким літом.

Охоронні заходи

Вид включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[4]

Включений до Червоного списку південноафриканських рослин (англ. Red List of South African Plants).[5] Має статус «вразливий» через деградацію середовища і збір.

Область поширення (ЕОО) обмежена, становить менше 100 км². Відомий з менше ніж п'яти місць і хоча чисельність виду наразі не знижується, потенційно перебуває під загрозою через зміни у власності на землю та збір в садівничих цілях.

Не зафіксований в жодній природоохоронній території, але місцевий землевласник є консервативним і має намір захищати субпопуляції на своїй території.

Культивування

Вирощують Aloe buhrii у напівтіні до повного сонця. Вид є посухостійким, потрібно обережно поливати. Потрібен захист від замерзання. Aloe buhrii важко культивувати, оскільки воно віддає перевагу зимовим опадам, в період літніх опадів воно схильне до утворення плям та чорного й іржавого листя.

Див. також

Примітки
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species // Bradleya. — 2010. — № 28. — С. 79-102. — DOI:10.25223/brad.n28.2010.a9. Процитовано 21.10.2018.(англ.)
  3. Journal of South African Botany 37(1): 37. 1971
  4. Aloe buhrii. CITES. Процитовано 21.10.2018. (англ.)
  5. Eastern Tree Aloe. Red List of South African Plants. South African National Biodiversity Institute (SANBI). Процитовано 21.10.2018. (англ.)

Бібліографія
  • Ben-Erik Van Wyk, Gideon Smith. Guide to the Aloes of South Africa. — Briza Publications, 2012. — 304 с. — ISBN 1875093419. (англ.)
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. Aloes. The definitive guide: 1-720. // Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. — 2011. (англ.)
  • Germishuizen, G. & Meyer, N. L. (eds.). Plants of Southern Africa: an annotated checklist // Strelitzia. — National Botanical Institute, Pretoria, 2003. — Т. I-VI, № 14. — С. 1-1231. (англ.)
  • Goldblatt, P. and Manning, J. C. Cape Plants: A conspectus of the Cape Flora of South Africa // Strelitzia. — National Botanical Institute, Cape Town., 2000. — № 9. (англ.)
  • Hall, A.V., De Winter, M., De Winter, B. and Van Oosterhout. Threatened plants of southern Africa // South African National Scienctific Programmes Report. — CSIR, Pretoria, 1980. — С. 45. (англ.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.
  • Hilton-Taylor, C. Red data list of southern African plants // Strelitzia. — South African National Botanical Institute, Pretoria., 1996. — № 4. (англ.)
  • Raimondo, D., von Staden, L., Foden, W., Victor, J. E., Helme, N. A., Turner, R. C., Kamundi, D. A. and Manyama, P. A. Red List of South African Plants // Strelitzia 25. — South African National Biodiversity Institute, Pretoria, 2009. (англ.)
  • Van Wyk, B.-E. and Smith, G. Guide to the aloes of South Africa // Strelitzia 25. — Briza Publications, Pretoria, 1996. (англ.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.