Anomaloninae

Від іздців-іхневмонід з інших підродин аномалоніни відрізняються за такими ознаками: вусики у самців без тилоїдів, видовжене стиснуте з боків черевце, груба комірчасто-зморшкувата структура проподеума, потовщені задні лапки (переважно у самців)[2].

Яйця аномалонін гіменоптероїдного типу, як правило округлої або видовжено-овальної форми, колір білий, чи жовтувато-білий. За формою та наявністю виростів їх можна поділити на такі групи: 1) ті, що мають зовнішні вирости (стебельце, чи присоски); 2) овальні без зовнішніх виростів. Ймовірніше за все, форма яєць не є видоспецифічною, а має спільні ознаки, характерні для представників одного роду, або близьких родів[3].

Тіло личинки складається з головної капсули, трьох грудних і 10 абдомінальних сегментів. Личинка останнього віку має сильно склеротизовану головну капсулу, великі мандибули і майже не виражену епістомальну дугу. Лялечка аномалонін вивчена недостатньо. Личинки аномалонін плетуть тонкий кокон всередині лялечки комахи-хазяїна.

Ichneumon Wasp of the Subfamily Anomaloninae. Piani di Praglia, Genova, Italy

Підродина Anomaloninae — одна з найспеціалізованіших груп їздців-іхневмонід, переважна більшість видів якої пристосувались до зараження рухливих личинок, що живуть відкрито.

Усі представники підродини — це личинково-лялечкові ендопаразитоїди, що відкладають яйце в комаху-хазяїна, а виліт відбувається з лялечки. Види триби Anomalonini паразитують в личинках жуків-чорнотілок та іноді в гусеницях лускокрилих, а їздці триби Gravenhorstiini — лише в гусеницях лускокрилих. Спеціалізація на певному виді хазяїна у аномалонін, швидше за все, відсутня і більшість із них можуть розвиватися на кількох видах з кількох родин лускокрилих. Один вид паразитоїда може заражувати зазвичай хазяїв кількох видів, що підходять за способом життя та розмірами[4].

Сезонна активність імаго аномалонін значною мірою приурочена до періодів льоту їхніх хазяїв, а також залежить від кліматичних умов даної місцевості. Хоча початок льоту імаго може незначною мірою змінюватися в залежності від погодних умов кожного року, послідовність появи видів аномалонін протягом сезону постійна.

Найбільш поширені в лісостеповій та степовій зонах України. На відміну від більшості їздців-іхневмонід, які чутливі до нестачі вологи, багато видів аномалонін можуть населяти місцевості з доволі посушливим кліматом. Як правило, їх мжна зустріти на полях, лісових галявинах та остепнених схилах пагорбів. Для деяких видів характерна чітко виражена приуроченість до певних місцеіснувань[5].