Atahualpa (монітор)

Atahualpa (закладений як USS Catawba) - однобаштовий монітор типу Canonicus який будували для флоту Союзу під час Громадянської війни у США. Завершений вже після закінчення бойових дій, Catawba був перепроданий Перу. Перейменований на Atahualpa, корабель брав участь у обороні Кальяо під час Тихоокеанської війни. Коли місто захопили чилійські війська в 1881, корабель затопили щоб уникнути його захоплення. Після війни Atahualpа підняли і використали як блокшив. Був розібраний на метал на початку 20 століття.

Літографія монітора Atahualpa у Новому Орлеані на шляху до Перу

Опис

Корабель мав довжину 225 футів (68,6 метрів), ширину приблизно 43 фути (13 метрів), максимальну осадку 4,11 метра, водотоннажність 2 100 тон. Екіпаж - 100 осіб.

Catawba приводився у рух двоциліндровим паровим двигуном який обертав один гвинт.[1]  Ніс до 150 тон вугілля, розвивав швидкість до 8 вузлів (15 км/год).[2] Головне озброєння корабля становили дві 381 міліметрові гладкоствольні гармати Дальгрена, змонтовані в єдиній башті. [3]

Служба у Перу

"Катава" був перейменований в Атауальпу, на честь імператора Атауальпи , останнього правителя імперії інків. Щоб підготувати корабель до тривалого подорожі до Перу навколо мису Горн , Swift & Co. встановили на носі тимчасові хвилевідбивачі, дві мачти з косими вітрилами на доповнення до парової машини, а також поставили заглушки від води на отвори у палубі. [4]

Atahualpa був відбуксирований з Калляо до Ітікі, tтоді ще частини Перу 11–22 травня 1877 щоб захистити цей порт від бунтівного броненосця «Гуаскар» під час громадянської війни у Перу. Під час Тихоокеанської війни з Чилі Atahualpa охороняв  Кальяо. 11 листопада 1880, чилійський флот почав обстріл міста з відстані близько 4 міль (6,4 км.). Монітор у супроводі буксира вийшов у море і вступив у перестрілку з чилійськими кораблями на далекій відстані, втім не зміг завдати їм ушкоджень.[5] 16 січня 1881 екіпаж корабля був примушений потопити корабель аби запобігти його захопленню чилійськими військами, які наступали на місто.  [6] Після війни корабель підняли і використовували як плавучий склад, аж поки не розібрали на метал десь на початку 20 століття.

Примітки
  1. Canney, p. 85
  2. Chesneau & Kolesnik, p. 122
  3. Olmstead, et al, p. 94
  4. Alden, p. 81
  5. Greene & Massignani, pp. 238, 318
  6. Alden, p. 82

Список літератури
  • Canney, Donald L. (1993). The Old Steam Navy: The Ironclads, 1842–1885 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-586-8.


  • Catawba. Dictionary of American Naval Fighting Ships. Naval History & Heritage Command (NH&HC). Процитовано 25 січня 2013.



  • Greene, Jack; Massignani, Alessandro (1998). Ironclads at War: The Origin and Development of the Armored Warship, 1854–1891. Conshohocken, Pennsylvania: Combined Publishing. ISBN 0-938289-58-6.


  • Olmstead, Edwin; Stark, Wayne E.; Tucker, Spencer C. (1997). The Big Guns: Civil War Siege, Seacoast, and Naval Cannon. Alexandria Bay, New York: Museum Restoration Service. ISBN 0-88855-012-X.


  • Roberts, William H. (2002). Civil War Ironclads: The U. S. Navy and Industrial Mobilization. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins Press. ISBN 0-8018-6830-0.


  • Silverstone, Paul H. (2006). Civil War Navies 1855–1883. The U.S. Navy Warship Series. New York: Routledge. ISBN 0-415-97870-X.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.