Bell YAH-63

Bell Model 409/YAH-63 був експериментальним ударним вертольотом для програми Сучасного ударного вертольота (СУВ). Вертоліт Hughes Model 77/YAH-64, який пізніше випускався під назвою AH-64 Apache, було обрано переможцем.

Bell 409/YAH-63A
Прототип YAH-63A
Призначення Ударний вертоліт
Походження  США
Виробник Bell Helicopter Textron
Перший політ 1 жовтня 1975
Основні користувачі  Армія США
Кількість 3

Проектування і розробка

Протягом середини 1960-х армія США запустила програму Системи провідної повітряної вогневої підтримки (СППВП) для розробки Lockheed AH-56 Cheyenne як протитанкового ганшипа. Армія США обрала AH-1G HueyCobra як проміжний тип для «боїв у джунглях». Проте, армія також повинна була захищати Західну Європу від танкових атак з боку країн Варшавського договору.[1]

У 1972 провели випробування між Bell 309 KingCobra, Lockheed Cheyenne і Sikorsky S-67. Льотні випробування розпочалися навесні 1972 і були закінчені у липні. У вересні того ж року армія відмовилася від усіх трьох вертольотів.[2]

Проблеми затримали розробку AH-56 Cheyenne. Армія скасувала програму Cheyenne у вересні 1972. Спори з приводу ролі вертольота Cheyenne у бою і політичний клімат відносно виконання військових програм змусило армію змінити вимоги до ударного вертольота на користь більш простого і живучого вертольота.[3][4]

Сучасний ударний вертоліт

Армія шукала літальний апарат для використання у ролі ударного протитанкового вертольота. Армія бажала мати вертоліт кращий за AH-1 Cobra за вогневою потужністю, продуктивністю і дальністю. Він повинен був бути маневреним на бриючому польоті. Для цього армія США видала запит на пропозиції на Сучасний ударний вертоліт (СУВ) у 1972.[4][5]

Армія визначила, що СУВ повинен мати два турбовальних двигуна General Electric T700 потужністю 1500 к.с. (1120 кВт) кожний. T700 був такою ж силовою установкою яку армія обрала для вантажопасажирського вертольоту UH-60 Black Hawk. СУВ повинен був мати на озброєнні 30 мм гармату і 16 ПТКР TOW. Пізніше специфікація на ракетне озброєння була перероблена на альтернативне оснащення 16 ПТКР з лазерним наведенням AGM-114 Hellfire. У той час Hellfire знаходилася у розробці і обіцяла більшу дальність та краще ураження за TOW.[2]

Bell, Boeing-Vertol (разом з Grumman), Hughes, Lockheed і Sikorsky взяли участь у програмі. У червні 1973 Bell і Hughes було обрано фіналістами і кожна з компаній отримала контракт на створення двох прототипів.[6]

Пропозиція Bell, Model 409 (YAH-63), була аж ні як не «черговою варіацією конструкції Cobra» хоча і використовував технології Cobra. Хоча машина і мала типові для тогочасних ударних вертольотів риси, акулоподібний фюзеляж, тандемне розташування екіпажу і короткі крила для озброєння, YAH-63 був загалом новою машиною.[2]

Характерними відмінностями були триопорне колісне шасі, пласкі віконні пластини кабіни, незвичайний хвіст-«трійник», великий нижній кіль і триствольну гармату General Electric XM-188 калібру 30 mm (1,18 in). Щоглу гвинта у YAH-63 можна було опускати, а висота шасі могла зменшуватися для легшого транспортування.[7] Ще однією визначною рисою було розташування пілоту у передній частині кабіни, на відміну від AH-1. Вважалося, що таким чином простіше керувати вертольотом YAH-63 який призначався для польотів на бриючому і пілоту потрібен кращий огляд.[2]

Перший прототип YAH-63 (с/н 73-22246)[8] вперше піднявся у повітря 1 жовтня 1975. Цей вертоліт розбився у червні 1976, але прототип для статичних тестів було доведено до льотного стандарту і, разом з другим прототипом (73-22247), брали участь у польотних тестах разом з вертольотом від Hughes, Model 77 (YAH-64).[2]

Hughes YAH-64 було обрано у грудні 1976 з якого було побудовано серійну версію AH-64 Apache. Армія вважала, що дволопатевий гвинт YAH-63 більш вразливий ніж чотирилопатевий гвинт вертольота Apache. До того ж армії не сподобалася триопорна схема шасі YAH-63, вважаючи, що вони менш стабільне ніж хвостове шасі Apache. Деякі спостерігачі підозрювали, що армія не бажала відмовляти Bell від виробництва AH-1.[2] Bell використала досвід використання двигуна T700 у розробці AH-1T+ і пізніше у AH-1W.[9]

Оператори

Льотно-технічні характеристики (YAH-63)

Джерело: International Directory of Military Aircraft, 2002-2003[10]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 2
  • Довжина: 13,6 м
  • Висота: 4,1 м
  • Діаметр несучого гвинта: 14,6 м


Льотні характеристики

Озброєння

  • Стрілецько-гарматне: триствольна гармата Гатлінга XM188 калібру 30 мм
  • Керовані ракети: ПТКР TOW: 4 або 8 ракет у дворакетних ПУ
  • Некеровані ракети: 2.75 in (70 mm) НАР: 14 ракет у M ПУ


Див. також

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки
  1. Greg Goebel. First Generation Cobras Архівовано 8 квітня 2012 у Wayback Machine.. Vectorsite, 1 December 2008.
  2. Greg Goebel. Model 309 Kingcobra / Model 409 AAH (YAH-63). Vectorsite, 1 December 2008.
  3. Robb, Raymond L. «Hybrid helicopters: Compounding the quest for speed». Vertiflite. Summer 2006. American Helicopter Society.
  4. Office of the Assistant Vice Chief of Staff of the Army (OAVCSA). An Abridged History of the Army Attack Helicopter Program. Washington, DC: Department of the Army, 1973.
  5. Bishop, Chris. Apache AH-64 Boeing (McDonnell Douglas) 1976–2005. Osprey Publishing, 2005. ISBN 1-84176-816-2.
  6. Bishop, Chris. Huey Cobra Gunships. Osprey Publishing, 2006. ISBN 1-84176-984-3.
  7. Verier 1990, p. 142.
  8. Pike, John. YAH-63. GlobalSecurity.org, 12 January 2008.
  9. Verier 1990, pp. 143–144.
  10. Frawley, Gerard. The International Directory of Military Aircraft, p. 148. Aerospace Publications Pty Ltd, 2002. ISBN 1-875671-55-2.

Джерела
  • Verier, Mike. Bell AH-1 Cobra. Osprey Publishing, 1990. ISBN 0-85045-934-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.