McDonnell Douglas AH-64 Apache

AH-64 «Апач» (англ. McDonnell Douglas AH-64 Apache — «Апач») — американський основний ударний вертоліт, що перебуває на озброєнні армії США із середини 1980-х років.

МакДоннел Дуґлас АН-64 Апач
McDonnell Douglas AH-64 Apache
Вертоліт AH-64D Apache Longbow зі складу 101-го авіаційного полку, базується на передову авіаційну базу «Спейчер», Ірак. 5 грудня 2005
Тип ударний вертоліт
Розробник Hughes Helicopters
Виробник Hughes Helicopters (1975–1984)
McDonnell Douglas (1984–1997)
Boeing Defense, Space & Security (1997–по т.ч.)
Перший політ 30 вересня 1975[1]
Початок експлуатації квітень 1986[2]
Статус експлуатується
Основні експлуатанти Армія США
Роки виробництва з 1983
Вироблено 2000 і 2000[3]
Вартість одиниці AH-64A: 20 млн.US$ (2007),
AH-64D (AH-64A модифікований): 18 млн. US$ (2007)[4]
Варіанти AgustaWestland Apache
 McDonnell Douglas AH-64 Apache у Вікісховищі
Країни-оператори AH-64 Apache

Історія

Успішне застосування AH-1 «Кобра» у В'єтнамі підтвердило життєздатність ідеї бойового гелікоптера. Водночас ситуація з майбутнім «спадкоємцем» «Кобри» залишалася невідомою. Амбітна та дорога програма AH-56 «Шайєнн» тривала близько десятиліття і була остаточно закрита в 1972 році. Спроби знайти тимчасову заміну у вигляді моделі «Сікорський S-67», модифікацій «S-61» та інших гелікоптерів також виявилися безуспішними. Нарешті в 1972 р. Армія США розпочала програму зі створення нового бойового гелікоптера (Advanced Attack Helicopter, AAH), призначеного в першу чергу для боротьби з танками противника в будь-який час доби і в поганих погодних умовах.

Основні вимоги, що висували до гелікоптера AAH:

  • Озброєння — 30-мм гармата M230, 16 протитанкових ракет AGM-114 або 4 установки з 19-ма 70-мм НАР Hydra 70
  • Екіпаж — 2 особи
  • Характеристики: розрахункова злітна маса — 7260 кг, швидкопідйомність — 12,7 м/с, дальність польоту з ПТБ — 1850 км
  • Навігаційне обладнання для польотів уночі та за поганих погодних умовах на висоті менше 30 м
  • Двигун — газотурбінний XT-700, що забезпечувало уніфікацію з військово-транспортним гелікоптером UH-60, який розробляли
  • Система зниження ІЧ-випромінювання
  • Забезпечення бойової живучості гелікоптера. Зокрема нульова уразливість гелікоптера при одиночному ураженні 12,7-мм кулею при швидкості 490 м/с і мінімізація уразливості при ураженні 23-мм ОФЗ снарядом. Можливість продовження польоту протягом мінімум 30 хв після вказаного впливу по будь-якій частині конструкції машини
  • Передбачуваний термін служби — 15 років
  • Розрахункова вартість серійної машини — 14 млн доларів, собівартість виробництва 11 — 12 млн доларів.

Участь у конкурсі брали п'ять авіабудівних фірм: «Боїнг-Вертол», «Белл Гелікоптер», «Г'юз Гелікоптерз», «Локхід», «Сікорський». У червні 1973 року двом з цих фірм (Белл Гелікоптер та Г'юз Гелікоптерз) видали контракти на розробку й виробництво прототипів. Фірма «Белл» запропонувала YAH-63 (Модель 409), який представляв розвиток AH-1; прототип зробив перший політ 22 листопада 1975 року. Трохи раніше, 30 вересня, уперше злетів Hughes YAH-64, пілотував льотчиками-випробувачами Робертом Феррі (Robert Ferry) та Рале Флетчером (Raleigh Fletcher). Під час проведених армією порівняльних випробувань зразок фірми Г'юз Гелікоптерз показав свою значну перевагу над конкурентом у швидкопідйомності та маневреності, і в цілому його характеристики перевершували армійські вимоги. Свою роль зіграла аварія YAH-63 в одному з випробувальних польотів. У грудні 1976 року було оголошено про перемогу в конкурсі фірми Г'юз Гелікоптерз з гелікоптером YAH-64.

Після перемоги в конкурсі фірма продовжила довготривалі випробування гелікоптера і внесла низку змін в його конструкцію та бортове обладнання. Загалом обсяг льотних випробувань склав 2400 годин. Через низку труднощів рішення про серійне виробництво було відкладено на два роки. Лише влітку 1981 року почалися військові випробування гелікоптера. Стройові екіпажі залишилися задоволені новою машиною, і 19 грудня того ж року прийнято рішення про серійне виробництво гелікоптера під позначенням AH-64A та назвою «Апач».

Для випуску «Апача» побудували завод у м. Меса (Аризона). Викочування першої серійної машини відбулося 30 вересня 1983 року, рівно через вісім років після першого польоту AH-64. У наступному році фірму «Г'юз Гелікоптерз» купила корпорація «МакДоннел Дуґлас», до якої перейшло та виробництво гелікоптера. «Апачі» стали надходити у війська та розподілялися по 18 гелікоптерів на ескадрилью. Перша ескадрилья досягла боєготовності в липні 1986 року. З 1989 року «Апачі» почали надходити в Національну гвардію США. Серійне виробництво для потреб американських збройних сил було завершено в грудні 1994 року після побудови 827 машин. Середня вартість одного гелікоптера ранньої модифікації AH-64A оцінюється приблизно в 14,5 млн доларів.

Станом на 2018 рік американські військові не мали планів заміни AH-64 на новіші машини. Імовірно, термін їхньої служби буде подовжений і вони залишатимуться на озброєнні до 2040 років[5].

Загалом було поставлено: 937 гелікоптерів у модифікації «А» до 1997 року, понад 1000 AH-64D з 1997 по 2013 рік та понад 500 AH-64E з 2011 року.[6]

Тактико-технічні характеристики
ТТХ сімейства AH-64
AH-64A[7] AH-64D[8] AH-64D Longbow[8]
Технічні характеристики
Екіпаж 2
Довжина з обертовими гвинтами, м 17,76
Діаметр несучого гвинта, м 14,63
Діаметр рульового гвинта, м 2,79
Висота, м 3,84[1. 1] 4,66[1. 2] 4,95[1. 3]
Площа, оберту основного гвинта, м ² 168,11
База шасі, м 10,59
Колія шасі, м 2,03
Маса порожнього, кг 4 660 5 165 5 352
Маса нормальна злітна, кг[1. 4] 6 650 6 552 7 530
Маса максимальна злітна, кг 8 000 9 525 10 432[1. 5]
Маса палива, кг 1 108 + 2 712 в ПТБ
Обсяг палива, л 1 421 + 4 × 871 в ПТБ
Двигун 2 × ТВД General Electric
T700-GE-701 T700-GE-701C
Потужність, кінська сила (кВт) 2 × 1 695 (1 270) 2 × 1 890 (1 409)
Льотні характеристики
Максимально допустима швидкість, км/год 365
Максимальна швидкість, км/год 300 293 265
Практична дальність, км 690[1. 6] 482 407
Етапна дальність, км 2 020 1 899
Тривалість польоту 3,57 год[1. 7] 2 год 44 хв/8 год[1. 8]
Практична стеля, м 6 100 6 400 5 915
Теоретична стеля, м[1. 9] 4 085/3 100 4 570/3 505 4 170/2 890
Максимальна швидкопідйомність, м/с 12,27
Вертикальна Швидкопідйомність, м/с 12,7 7,5
Навантаження на диск, кг/м² 48,6 62,1
Максимальна експлуатаційна перевантаження +3,5/-1,0 g +3,5/-0,5 g
Озброєння
Гармата 30 мм M230 (625 постр./хв)
Боєкомплект до 1 200 патр.
Ракети «повітря-поверхня» 4 × 4 × AGM-114
НАР 4 × 19 × 70 мм Hydra
  1. До втулки несучого гвинта
  2. До датчика повітряних параметрів
  3. До вершини РЛС AN/APG-78 «Лонгбоу»
  4. Льотні характеристики дани для даних значень маси.
  5. У перегоночном варіанті, з повним запасом палива
  6. Без зовнішніх підвісок
  7. Без ППБ
  8. Без ППБ/з ППБ
  9. З використанням/без використання ефекту землі при нормальній злітній масі
Характеристики AH-64D в типових місіях (без РЛС AN/APG-78) [8]
ABCDEFGH
Типпротитанковаповітряне прикриттяескорт
Злітна маса, кг6 5527 1587 7286 8747 8136 9327 867
маса палива, кг7271 0299021 0637451 0867411 077
Крейсерська швидкість, км/год285280272274283278287283
Висота польоту, м1 2206101 2206101 220610
Вертикальна Швидкопідйомність, м/хв448137301293262238
Тривалість польоту1 год 50 хв2 год 40 хв1 год 47 хв2 год 30 хв1 год 50 хв2 год 30 хв1 год 50 хв2 год 30 хв
Боєкомплект4 × AGM-114;
320 патр.		4 × AGM-114;
1200 патр.		6 × AGM-114;
540 патр.		16 × AGM-114;
1200 патр.		4 × AGM-114;
1200 патр.		4 × AGM-114;
19 × НАР;
1200 патр.		19 × НАР;
1200 патр.		38 × НАР;
1200 патр.

Галерея

Див. також

Примітки
  1. Boeing Marks 25th Anniversary of Apache First Flight Sept. 30. Boeing. 2 жовтня 2000. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 29 липня 2012.
  2. Haynes, Mary L. and Cheryl Morai Young, ed. «Department of the Army Historical Summary, FY 1987, Chapter 5: Modernizing and Equipping the Army» Архівовано 20 липня 2016 у Wayback Machine.. Center of Military History, United States Army, 1995.
  3. http://www.boeing.com/boeing/Features/2013/06/bds_apache_06_03_13.page
  4. Modernizing the Army’s Rotary-Wing Aviation Fleet. Congressional Budget Office. November 2007. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 29 липня 2012.
  5. U.S. Army has no plans to replace AH-64 Apache attack helicopter. Defence Blog. 7 вересня 2018.
  6. Boeing виготовив 2500-й гелікоптер AH-64 Apache. Процитовано 2 липня 2020.
  7. Пономарьов А. Н. та ін. Бойовий вертоліт вогневої підтримки наземних військ AH-64A «Апач» (США). — М. : Військове видавництво, 1986. — 39 p.
  8. Jane's All The World's Aircraft 2004-2005 / Paul Jackson. — Jane's Information Group, 2004. — P. 594-597. — ISBN 0-7106-2614-2.

Посилання

Література
  • Ружицкий Е. И. Зарубежные вертолёты. — М.: АСТ; Астрель, 2002. — С. 382.
  • Роман В. «Апач» — истребитель танков (рус.) // Крылья Родины. — М.: 1995. — № 11. — С. 11-17. — ISSN 0130-2701
  • Роман В. «Апач» — истребитель танков (рус.) // Крылья Родины. — М.: 1995. — № 12. — С. 11-12. — ISSN 0130-2701
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.