Bene qui latuit, bene vixit

Bene qui latuit, bene vixit (в перекладі з лат. — «Добре прожив той, хто добре заховався») — латинський крилатий вислів, що представляє собою цитату з елегії Публія Овідія Назона («Скорботні елегії», книга III, елегія четверта):

Вір мені: благо тому, хто живе в благодатному укритті,
Визначених долею не переступаючи меж.

— Публий Овидий Назон. Скорбные элегии. Письма с Понта. - М .: Наука, 1978. - С. 25-2625-26

Овідій

В контексті першоджерела мова йде про те, що непомітне життя краще, тоді як людина, що вознеслася високо, яка бажає від життя занадто багато чого, приречена на болюче падіння (як приклади наводяться долі Ікара, Фаетона і інших героїв міфу); зокрема, і власну долю, Овідій, пише з далекого заслання, представляє як сумний приклад недотримання цього життєвого правила.

Формула Овідія є відгуком на аналогічну думку, висловлену Горацієм в Посланні до Сцеве: «Прожив не зле і той, хто невідомим народився і помер» («Послання», I, 17, 10, пер. Н. С. Гинцбурга). Горацій, у свою чергу, спирається на грецького філософа Епікура, головним життєвим правилом якого було «Живи непомітно» ( давньогр. Λάθε βιώσας) — оскільки більш за все слід дорожити душевним спокоєм, максимально захистивши себе від хвилювань, і, звичайно ж, від державних справ, які вимагають багато зусиль і приносять мало задоволення[1].