Blackburn Botha

Берегове командування в 1935 році видало специфікацію M.15/35 на тримісний бомбардувальник-торпедоносець і розвідник. В конкурсі взяли участь шість авіаційних фірм, які запропонували свої проєкти. Проєкт двомоторного високоплана від фірми Blackburn Aircraft з заводським позначенням B-26, як і проєкт фірми Bristol (майбутній Bristol Beaufort), отримали схвалення і розробка продовжувалась. За задумом мали використовуватись двигуни Bristol Perseus потужністю 850 к.с., але в 1936 році в рамках нової специфікації M.10/36 з'явилась вимога збільшити екіпаж до чотирьох осіб і розміщувати торпеду в середині фюзеляжу. Це помітно збільшило масу літака, і компанія звернулась до Міністерства авіації з запитом на використання потужніших двигунів. Але «Бота» мала низький пріоритет, тому в запиті було відмовлено.

В 1936 році фірма отримала замовлення на 442 літаки «Бота», при цьому без вимоги побудови прототипа для тестів — перший екземпляр, що піднявся в повітря 28 грудня 1938 року був серійною машиною. Після випробувань було збільшено хвостові горизонтальні площини і новий руль напрямку. Спочатку «Бота» оснащувалась двигунами Bristol Perseus X (880 к.с), а з осені 1940 року — Bristol Perseus XA (930 к.с.). В верхній турелі розміщувались два 7,7 мм кулемети Lewis, ще один — в носовій частині. В бомбовому відсіку могла знаходитись одна торпеда, або бомби масою до 908 кг.[1]

Загалом до травня 1942 року було виготовлено 580 літаків: 380 на заводі в Бро і 200 в Дамбартоні.[2]

• Botha Mk.I — чотиримісний торпедоносець. Основна модифікація
  • Botha TT Mk.I — модифікація для транспорту повітряних мішеней, верхня турель демонтувалась.

Третій серійний літак 12 грудня 1939 року було передано в 5-у групу наземних служб Королівських ВПС, але через ряд незрозумілих аварій (деколи з фатальними наслідками), що затримувало впровадження в бойові частини.[2] Літом 1940 року 608-ма ескадрилья Берегового командування стала першою, на озброєння якої прийняли літаки «Бота». І тільки в складі цієї ескадрильї «Бота» здійснювали бойові вильоти. До грудня 1940 року вони залучались до патрулювання Північного моря.

Але більшість виготовлених «Бот» було переведено в навчальні частини. Деякі були переоснащені в літаки-буксири мішеней Botha TT Mk.I. Останні літаки були зняті з озброєння в 1944 році.[1]

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы[3] і Consice Guide to British Aircraft of World War II[2]

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
• Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Blackburn Botha