Blackburn Firebrand

Firebrand на борту «Іластріас» під час випробувань.

Розробка нового перспективного палубного винищувача B-37 «Фаєбренд» почалась ще в грудні 1939 році, коли міністерство авіації видало специфікацію N.9/39 на одномісний винищувач. Наступного року специфікацію замінили на N.11/40 в рамках якої, в січні 1941 року, в компанії Blackburn Aircraft було замовлено виготовлення трьох прототипів, які отримали військове позначення «Фаєбренд» (англ. Firebrand) в липні того ж року. Перший прототип не мав озброєння але був готовий вже через рік, і 27 лютого 1942 року лейтенант флоту Артур Томпсон вперше підняв його в повітря. Другий прототип вже оснащувався двома 20 мм гарматами в кожному крилі і мав кріплення для двох 227 кг бомб. Він здійнявся в повітря 15 липня, а майже аналогічний третій — 15 вересня. Всі три прототипи, і перші 9 серійних літаків, оснащувались двигунами Napier Sabre III потужністю 2305 к.с.

В лютому 1943 року другий прототип перекинули на борт авіаносця «Іластріас» для продовження випробувань. Літак зазнав аварії при посадці і його відновили в вигляді торпедоносця «Фаєбренд» TF.II. Центральну частину крила розширили на 46 см, що б встановлена торпеда не перешкоджала висувному шасі. В такому вигляді літак піднявся в повітря 31 березня 1943 року, після чого було видано замовлення на 12 таких літаків. Всі вони надійшли на озброєння 708-ї ескадрильї флотської авіації для ознайомлення, і ця ескадрилья стала єдиною яка отримала «Фаєбренди» під час Другої світової війни, хоча і не використовувала їх в боях.

В 1943 році командування вирішило використовувати всі двигуни Napier Sabre для виробництва винищувачів Hawker Typhoon, а для «Фаєбренду» виділили двигуни Bristol Centaurus VII потужністю 2400 к.с. Літаки з цим двигуном отримали позначення «Фаєбренд» TF.III, і перший прототип здійнявся в повітря 21 грудня 1943 року. Ця модифікація не була стійкою при зльоті, і тому наступна — «Фаєбренд» TF.4 отримала помітно збільшено кіль і руль напрямку. Окрім цього «Фаєбренд» TF.4 мав повітряні гальма і міг переносити дві бомби по 910 кг під крилами. Перший прототип здійнявся в повітря 17 травня 1945 року, але на озброєння надійшов тільки 1 вересня, коли ними було оснащено 813-у ескадрилью.

Останніми модифікаціями стали TF.5 і TF.5A які відрізнялись будовою елеронів і невеликими аеродинамічними покращеннями. Вони надійшли на озброєння 813-ї і 827-ї ескадрилей. В 1952-53 роках всі «Фаєбреднди» були замінені на Westland Wyvern.[1]

• Blackburn B-37 — три прототипи розроблені за специфікацією N.11/40. Другий прототип був перероблений в прототип для TF.II.
• Firebrand F.I — серійний варіант палубного винищувача, оснащувався двигунами Napier Sabre III потужністю 2305 к.с. З замовлених 50 в цьому варіанті було виготовлено тільки 9.
• Firebrand TF.II — серійний варіант винищувача-торпедоносця. 12 побудовано.
• Firebrand TF.III — оснащувався двигунами Bristol Centaurus VII потужністю 2400 к.с. Побудовано 2 прототипи і 27 серійних літаків.
• Firebrand TF.4 — оснащувався двигунами Bristol Centaurus IX/57 потужністю 2520 к.с. З замовлених 250 було виготовлено 170, з яких в свою чергу 124 були модифіковані до TF.5.
• Firebrand TF.5 — варіант TF.4 з зміненими елеронами і керуючими поверхнями. 124 конвертовано з TF.4, два конвертовано в TF.5A.
• Firebrand TF.5A — варіант TF.4 з покращеною аеродинамікою.

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]

• Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Blackburn Firebrand