Citroën DS
Citroën DS (фр. вимова: [si.tʁɔ.ˈɛn de ɛs]) — французький легковий бізнес-автомобіль компанії «Citroën». Випускався з 1955 по 1975 роки. Загалом було продано близько 1,5 млн моделей. Популярності набув завдяки революційному дизайну від Фламінго Бертоні й інноваційним технологіям Андре Лефевра і Пола Маґеса, які встановили нові стандарти для їзди.
Citroën DS | |
---|---|
Citroën DS (1955-1967) | |
Виробник | Citroën |
Також називається | Citroën ID |
Роки виробництва |
1955–1975 1,455,746 ( в т.ч. 1,330,755 у Франції) |
Попередник(и) | Citroën Traction Avant |
Наступник(и) | Citroën CX |
Клас | Бізнес-автомобіль |
Стиль кузова |
4‑дв. седан (5‑місць) 5‑дв. універсал (5‑місць) 2‑дв. кабріолет (5‑місць) |
Колісна база | 3125 мм |
Довжина |
4840 мм 4991 мм (універсал) |
Ширина | 1790 мм |
Висота |
1470 мм 1537 мм (універсал) |
Передня колія | 1500 мм |
Задня колія | 1295 мм |
Вага | 1150 — 1350 кг |
Споріднені | Citroën SM |
Дизайнер | Фламініо Бертоні |
Всього продано 1,455,746 у всьому світі, з яких у Франції 1,330,755.
Історія
Ідея автомобіля народилася в 1938 році, коли керівник «Citroen» П'єр Буланже створив концепцію VGD (Voiture de Grande Diffusion — автомобіль масового виробництва). Розробка дизайну і конструкції майбутнього автомобіля, яка тривала близько десяти років, переривалася двічі — під час війни і після смерті П'єра Буланже.[2] Презентація Citroën DS 19 відбулася у квітні 1955 року на Паризькому автосалоні. Його футуристичний дизайн викликав фурор. За перші 45 хвилин продали 750 моделей, за перший день — понад близько 12 тисяч,[3] за період виставки — близько 80 тисяч.[4] Цей рекорд змогла перевершити лише Tesla Model 3 у березні 2016 року.[5]
У вересні 1967 року передня частина автомобіля була істотно змінена, з'явилися чотири фари, розміщені під прозорим ковпаком. На найдорожчих версіях внутрішня пара фар була пов'язана з кермовим керуванням і поверталася, а зовнішня пара фара — з підвіскою і змінювалась у залежності від завантаження автомобіля.[6][7]
Технічні особливості
Кузов
Дизайн автомобіля був революційним і незвичайним для свого часу. DS був творінням легендарного дизайнера Фламініо Бертоні. Двохоб'ємний кузов DS мав дуже низьку посадку, величезну площу остекління, великий передній і дуже маленький задній звіс, плавний обтічний хвіст, що закривав колеса. Стрімкість всього вигляду автомобіля підкреслювалася тонкими, витонченими стійками даху, характерною аеродинамікою кузова і вдалим поєднанням прямих і вигнутих ліній. В інтер'єрі увагу насамперед привертало незвичайне односпицеве кермо.
- Citroen DS 19 (1957)
- Citroën JD 19 (1967—1975).
- Citroën DS 21 Cabriolet (1967).
- Citroën DS Station Wagon
- Citroën DS 23 (1973).
Двигун і підвіска
Незвичне поперечне розташування двигуна залишало багато вільного місця в моторному відсіку, при цьому двигун DS сильно вдавався в салон — його задня стінка розташовувалася безпосередньо під панеллю приладів.
Характеристика двигунів:[8]
Тип | Розмір | Потужність | Рік |
---|---|---|---|
ohv 14 | 1,911 cc (117 cid) | 60 | 1955-1966 |
ohv 14 | 1,985 cc (121 cid) | 103 | 1966-1975 |
ohv 14 | 2,175 cc (133 cid) | 115 | 1968-1975 |
ohv 14 | 2,347 cc (143 cid) | 125 | 1971-1975 |
Citroën DS мав цілу низку технологічних інновацій: гідропневматична підвіска, що забезпечувала не тільки плавність ходу, але і дозволяла піднімати чи опускати кузов автомобіля, дискові гальма, гідравлічні підсилювачі керма і гальм, автоматичне зчеплення, гідравлічна система управління приводом перемикання передач.
Автомобіль мав небувало низький для того часу коефіцієнтом аеродинамічного опору: Cx = 0,34-0,38. У модифікації 1968 року були введені поворотні фари.
Переваги
Крім революційного дизайну і технічних інновацій, DS мав численні споживчі переваги. Власники машини зазвичай виділяли наступні якості:
- Низька витрата палива, викликана чудовою аеродинамікою кузова;
- М'яка підвіска;
- Виняткова плавність ходу;
- М'які крісла;
- Хороший огляд по всіх напрямах;
- Особлива кривизна заднього скла, що забезпечує повний стік води зі своєї поверхні при русі автомобіля під час дощу;
- Коробка передач із вдалим підбором передавальних чисел, що дозволяє на п'ятій передачі їхати зі швидкістю від 50 до 140 км/год;
- Гарна тяга на низах, що дозволяє їхати в пробці на третій-четвертій швидкості без смикань і вижиму зчеплення;
- Дуже ефективні гальма для свого часу;
- Хороша курсова стійкість на будь-якій швидкості;
- «Гостре», легке і чутливе кермо, що дозволяє швидко виконувати різкі перестроювання;
- Малий радіус розвороту, що виключає проблеми з парковкою, розворотами і маневруванням у вузьких місцях.
Недоліки
Компонування автомобіля, що дісталася йому від довоєнної моделі «ТА», була далека від раціональної: розташування двигуна глибоко в моторному відсіку маховиком вперед створювало проблеми при обслуговуванні та ремонті, а система охолодження по-справжньому ефективно працювала тільки на максимальних швидкостях. Сама конструкція двигуна була на той момент вже застарілою.
З точки зору споживача, автомобіль мав такі недоліки:
- Тісний (для його габаритів) салон, особливі нарікання викликала мала висота даху над заднім сидінням;
- Мала для цього класу місткість багажника, так як він розташовувався строго між задніми колісними нішами;
- Надмірний крен в поворотах;
- Присідання задньої частини машини при різкому рушанні;
- Присідання всього автомобіля при різкому гальмуванні через падіння тиску в контурах пневмогідравлічний системи, спільної для гальм і підвіски;
- Величезна складність в обслуговуванні через велику кількість технічних інновацій.
Ринкова доля
Всього за 20 років було вироблено близько 1 млн. 330 тис. штук моделі. Будучи дуже успішним на європейському ринку, в Північній Америці DS не мав такого тріумфу: американського покупця, в ту пору (друга половина 1950-х років) уже звиклого до щорічної зміні дизайну, не зацікавила модель, яка за концепцією дизайну відповідала моделі «Хадсона» «степ-даун» кінця 1940-х років.
У поп-культурі
У Ле-Петі-Кламарт поблизу Парижа 22 серпня 1962 року стався замах на вбивство президента Де Голля в 1962 році. Незважаючи на велику кількість пострілів і пробиті шини, автомобіль не зійшов з дороги і зміг вирватися від обстрілу. Подія історично точно відтворили у фільмі «День Шакала» 1973 року.[9] Citroën DS понад 20 років фігурував у різноманітних статтях журналів і газет. Крім того отримав екранний час у таких відомих фільмах як «Фантомас» (1964), «Фантомас розбушувався» (1965), «Пригоди рабина Якова» (1973), «Гаттака»(1997), «Повернення резидента» (1982), «Відпустка в Європі» (1985), «Назад в майбутнє 2» (1990), «Васабі»(2001), «Ace of Base — Unspeakable» (2002), «Богиня 1967» (2000), «Втікачі» (1986), «Втеча»(1978), «День шакала» (1973), «Le Samouraï» (1967), «Час»(2011), «Шпигун, вийди геть» (2011). За даними IMCDb автомобіль з'являвся в кінострічках 2 700 раз.[10]
Модель у масштабі 1/43 випущена французькою філією фірми «Meccano» (під брендом «Dinky Toys»).[11]
Примітки
- Le Français moderne ... 4. J.L.L. d'Artrey. 1977. с. 35.(фр.)
- Мерников, Андрей (2014). Большая иллюстрированная детская энциклопедия автомобилей. Litres. с. 46. ISBN 978-5-457-59855-3.(рос.)
- Woodham, Jonathan M., (2004). A dictionary of modern design. Oxford. с. 46. ISBN 0-19-280097-3. OCLC 56799035.(англ.)
- 1959 Citroen DS19 Chassis 57345. conceptcarz.com. Процитовано 10 січня 2020.(англ.)
- Tesla Nabs 180,000 Model 3 Reservations, And The Car Isn't Even Available Yet. Fortune. Процитовано 10 січня 2020.(англ.)
- Heilig, Rudy A. (15 квітня 2008). Citroen DS & ID All Models (except SM) 1966 to 1975: The Essential Buyer's Guide. Veloce Publishing Ltd. ISBN 978-1-84584-138-6. Процитовано 10 січня 2020.(англ.)
- Road Test No. 2056. Autocar. 3 грудня 1965. Процитовано 10 січня 2020.(англ.)
- 1955-1975 Citroen DS 19/20/21/23. HowStuffWorks. 17 липня 2007. Процитовано 10 січня 2020.(англ.)
- Citroen helps De Gaulle survive assassination attempt. history.com. Процитовано 10 січня 2020.(англ.)
- IMCDb.org: Citro%EBn in movies and TV series. www.imcdb.org. Процитовано 10 січня 2020.(англ.)
- Ralston, Andrew (2007). Plastic Toy Cars of the 1950s and 1960s: The Collector's Guide. Veloce Publishing Ltd. с. 28. ISBN 978-1-84584-125-6. Процитовано 10 січня 2020.(англ.)