DOHC

DOHC — двигун внутрішнього згоряння з двома розподільними валами у головці блока циліндрів (англ. Double OverHead Camshaft).

При цьому існують два серійні різновиди цього виду газорозподільного механізму, що відрізняються кількістю клапанів.

DOHC з двома клапанами на циліндр. Ця схема є ускладненим різновидом звичайної OHC. У головці блока циліндрів розташовані два розподільних вали, один з яких приводить у рух впускні клапани, другий — випускні. Ця схема застосовувалася в 1960-х — 1970-х роках на високопотенційних двигунах таких автомобілів, як Fiat 125, Jaguar, Alfa Romeo, а також дослідному двигуні гоночних автомобілів «Москвич-412Р», «Москвич-Г5» і в легкових автомобілях, також легких комерційних, концерну Ford для європейського ринку, аж до 1994 року.

Схема дозволяє значно збільшити кількість обертів колінчастого вала за рахунок зменшення його інерції, отже, збільшити потужність, що знімається з двигуна. Наприклад, потужність спортивної модифікації двигуна «Москвича-412» з двома розподільними валами об'ємом 1,6 літра становила 100—130 к. с.

ГБЦ з 4 клапанами на циліндр і ГРМ типу DOHC.

DOHC з чотирма і більше клапанами на циліндр. Два розподільних вали, кожен з яких урухомлює свій ряд клапанів. Як правило, один розподільний вал штовхає два впускних клапани, інший — два випускних. Фактично, дворядний варіант схеми OHC з удвічі більшою кількістю розподільних валів і клапанів, однак можуть здійснюватися й інші схеми із загальною кількістю клапанів на циліндр від 3-х до 6-и. Привод клапанів здійснюється зазвичай, штовхачами. Схема дає велику перевагу по потужності віддачі. Застосовується на більшій частині автомобілів, що наразі випускаються, зокрема на двигунах ЗМЗ-405, ЗМЗ-406 і ЗМЗ-409, що встановлюються на автомобілях ГАЗель і УАЗ (до 2008 року також «Волга»), або моторах ВАЗ-21126, 21127, якими оснащуються сучасні моделі ВАЗ.

Навіть якщо двигун має більше однієї головки блоку циліндрів, і, отже, більше двох розподільних валів, у підсумку він все одно відноситься до схеми DOHC.