DSCH (мотив)

Мотив зустрічається у таких творах:

• Симфонія No 8 до-мінор, тв. 65
• Концерт для скрипки No1 ля-мінор, тв. 77
• Фуга No 15 ре-бемоль мажор, тв. 87 (лише один раз, в стрето)
• Струнний квартет No 5 сі-бемоль мажор, тв. 92
• Симфонія No 10 мі мінор, тв. 93
• Струнний квартет No 6 соль мажор, тв. 101 (Грає відразу чотирма інструментами в кінці кожної частини)
• Концерт для віолончелі No 1 мі-бемоль мажор, тв. 107
• Струнний квартет No 8 до-мінор, тв. 110 (з’являється в кожному окремому русі)
• Симфонія No 15 ля мажор, тв. 141.

До того, як Шостакович використав мотив, його використав Моцарт в тактах 16 та 18 свого струнного квартету №. 19 до мажор, К. 465 у першій партії скрипки. 

Мотив використовується у кількох творах, що були присвячені Шостаковичу, зокрема, Прелюдії Шнітке на згадку про Дмитра Шостаковича та 9-й струнному квартеті Цинцадзе, і творах Едісона Денисова: 1969 DSCH для кларнета, тромбону, віолончелі та фортепіано та соната для саксофона 1970 року).

Сучасний італійський композитор Лоренцо Ферреро використавDEsCH у композиції для гобоя, фагота, фортепіано та оркестру, написаній у 2006 році на честь 100-річчя від дня народження Шостаковича, та в Op.111 - "<a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Lorenzo_Ferrero#Chamber/Instrumental" rel="mw:ExtLink" title="Lorenzo Ferrero" class="cx-link" data-linkid="69">Bagatella su Beethoven</a>" (2009), що поєднує в собі теми з фортепіанної сонати No 32 до-мінор, соч. 111 Людвіга ван Бетховена з музичною монограмою Шостаковича.

Монограма є основою назви журналу DSCH Journal, в якому публікуються дослідження творчості Шостаковича та Видавництво DSCH Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine., яке видало 150-томні « Нові зібрані твори» Дмитра Шостаковича у 2005 році, 25% з яких містили раніше не опубліковані твори.