Daniele Manin

Після вступу у стрій есмінець «Даніеле Манін» ніс службу у Середземному морі. У 1930 році зазнав аварії, зіткнувшись з однотипним есмінцем «Чезаре Баттісті»[1].

У 1931 році зіткнувся з теплоходом «Еджітто», внаслідок чого зазнав серйозних пошкоджень. Ремонт тривав аж до 1934 року[1].

У 1935 році, перед запланованим відправленням в Червоне море корабель пройшов модернізацію, під час якої встановили системи кондиціонування. Того ж року був відправлений в Червоне море.

Після повернення в Італію брав участь у громадянській війні в Іспанії.

На момент вступу Італії у Другу світову війну 10 червня 1940 року, «Даніеле Манін» перебував в Еритреї, де базувався в порту Массауа і входив до складу 3-ї ескадри есмінців, разом з однотипними «Чезаре Баттісті», «Франческо Нулло», і «Надзаріо Сауро».

Основним завданням італійської ескадри у Червоному морі було перехоплення британських конвоїв. Кораблі декілька разів виходили в море, але не змогли перехопити ворожі кораблі.

Вночі 21 жовтня 1940 року есмінці «Леоне», «Пантера», «Чезаре Баттісті», «Даніеле Манін» і «Франческо Нулло» атакували британський конвой «BN 7», який складався з 32 транспортів під охороною крейсера «Ліндер» , есмінця «Кімберлі» та 3 шлюпів. Проте атака виявилась невдалою, італійці змушені були поставити димову завісу та відступити. «Франческо Нулло», на якому вийшло з ладу стернове керування, наступного помічений та перехоплений британськими кораблями. Після годинного бою він був потоплений есмінцем «Кімберлі» поблизу острова Харміль.

На початку 1941 року, коли падіння Італійської Східної Африки було неминуче, перед командуванням італійського флоту постала проблема, що робити з кораблями. ТІ кораблі та підводні човни, що могли дістатись до дружніх японських чи французьких портів, вирушили у плавання. Але есмінці типу «Леоне» і типу «Надзаріо Сауро» не мали достатньої дальності плавання. Тому перед падінням Массауа 31 березня 1941 року «Леоне», «Тігре» та «Пантера» вирушили в атаку на Суец. «Чезаре Баттісті», «Даніеле Манін» та «Надзаріо Сауро» мали атакувати Порт-Судан.

Вночі 1 квітня «Леоне» налетів на не позначену на карті скалу та отримав серйозні пошкодження. Вранці «Тігре» та «Пантера» змушені були потопити його за 15 миль на північ від острова Ауалі-Хутуб в архіпелазі Дахлак, і повернулись в Массауа[1].

Увечері 1 квітня італійці відхилили британську пропозицію про капітуляцію, і 5 есмінців («Тігре», «Пантера», «Чезаре Баттісті», «Даніеле Манін» та «Надзаріо Сауро») вирушили в останню атаку на Порт-Судан. Кораблі повинні були пройти 300 миль у ворожих водах, прибути до Порт-Судану на світанку, де зав'язати бій з британськими кораблями, і, якщо пощастить, спробувати перетнути Червоне море, досягнути аравійського узбережжя, де вони мали би бути затоплені екіпажами.

На «Чезаре Баттістіі» виникли проблеми із силовою установкою, він направився до аравійського берега, де і був затоплений екіпажем наступного дня.

Вранці ескадра наблизилась до Порт-Судану, де була атакована літаками з берегових аеродромів та авіаносця «Ігл». Британці спочатку сконцентрували вогонь на есмінцях «Даніеле Манін» і «Надзаріо Сауро», а в цей час «Тігре» та «Пантера» зуміли досягнути аравійського узбережжя, де були затоплені екіпажами, які висадились на землю поблизу міста Джидда, де були інтерновані.

О 9:00, після двогодинного бою, британці таки накрили «Надзаріо Сауро», який вибухнув та затонув. На «Даніеле Манін» важкопоранений командир, капітан 2-го рангу Аральдо Фадін (італ. Araldo Fadin) продовжував керувати боєм, намагаючись таки дістатись до аравійського узбережжя. І лише об 11:00, через 4 години бою, британці зуміли влучити 2 бомбами в корабель. «Даніеле Манін» теж затонув.