Dark Souls II

Dark Souls II працює на оновленому рушієві попередньої гри. Як і в Dark Souls, основою ігрового процесу є поетапне дослідження локацій створеним персонажем, в кінці більшості з яких знаходиться бос. Гравець сам створює свого персонажа, обираючи з-поміж кількох варіантів його зовнішності, визначаючи стать, початкові можливості і схильності. Місцем для відпочинку слугують багаття, яких стало більше, ніж у попередній грі. Біля багаття можна відновити очки здоров'я і відправитись до іншого багаття, проте отримати новий рівень можна тільки в спеціального персонажа в центральній локації.

У грі надалі наявний параметр людяності, використавши яку персонаж перетворюється з рухомого мерця на живу людину, отримує доступ до мережевого режиму (може прикликати на допомогу інших гравців, допомагати їм і нападати сам) і отримує підвищений запас здоров'я. Натомість неживий персонаж з кожною смертю штрафується зменшенням максимального запасу здоров'я. На відміну від першої частини гри, відновити людяність можна в будь-якому місці. Здоров'я за межами багаття можуть відновити фляги з зіллям естусом, які можна поповнити біля багаття, а також самоцвіти, які можна знайти в різних місцях локації або вбивши ворожого персонажа.

Було перероблено інвентар персонажа, впроваджено руйноване оточення. Предмети стали швидше зношуватися, але їх ремонт біля вогнищ став безкоштовним і автоматичним. Вдосконалилося керування зброєю в обох руках[1].

В давнину джерело всього життя, Перше Полум'я, стало згасати. В ті часи король Вендрік заснував королівство Дранґлейк на руїнах ворогуючих держав Венни і Алкену. Вони потерпали від прокляття, що перетворювало людей на рухомих мерців «порожніх», які жадали душ живих. Вендрік переміг чотирьох Великих, які володіли найсильнішими душами, якими розпалив Перше Полум'я, сам ставши могутнім і безсмертним велетнем. Зі своїм братом Алдією він зробив Дранґлейк могутьою і славетною державою.

Жінка Нашандра навіщувала Вендріку велику загрозу з-за моря від гігантів. Король, вирушивши в похід з нею, розграбував землі гігантів і викрав скарб, з допомогою якого створив з душ гігантів камінних істот големів. Користуючись ними, Вендрік побудував замок Дранґлейк, як символ своєї перемоги і любові до Нашандри, яку взяв за дружину.

Гіганти не пробачили Ведріку нападу і викрадення скарбу, перетнули море і напали на його королівство. Почалася війна, що тривала кілька поколінь, в ході якої майже всі гіганти загинули, але і землі Дранґлейнку лишилися спустошеними. Після смерті гіганти обернулися на дерева, що покрили королівство густим лісом.

Згодом стало очевидним, що джерело всього життя в світі, Перше Полум'я, почало згасати знову, як наслідок прокляття перетворювало все більше людей на мерців. Вендрік намагався боротися з прокляттям, засилаючи уражених ним до в'язниць, але зрештою і сам підпав під його дію і став рухомим мерцем, спраглим до душ. Король відкрив, що його королева Нашандра не людина, а втілена особлива Темна Душа. Вона прагне занурити весь світ у темряву, для чого шукає Істинного короля, що буде взмозі погасити Полум'я, яким обрала Вендріка. Алдія ж шукав спосіб подолати прокляття, збираючи найкращих учених, та врешті безвісти зник.

Аби не дати планам Нашандри здійснитися, король з вірними воїнами і захисником Вельдстадтом сховався в Склепі Нежиті, де королева не могла його дістати, і став «порожнім». Вендрік лишився блукати в Склепі, а його держава остаточно занепала. Нашандра ж лишилася в замку Дранґлейнк, очікуючи приходу того, хто міг би сісти на Трон Бажання і стати новим Істинним королем.

Гра починається віщуванням старої жінки про долю головного героя, обраного проклятого. За її словами, він стоятиме перед брамою королівства Дранґлейк, сам не знаючи для чого. Обраний проклятий отямлюється, одягнений в лахміття і капішон (які повністю приховують його зовнішність) посеред руїн, де знаходить трьох жінок в червоному, колишніх Хранительок Полум'я. Вони розпитують у прибулого хто він такий і здогадуються, що він, як і численні інші прокляті, прийшов у Дранґлейк у пошуках ліків, адже є «порожнім» — рухомим мерцем, який прагне насититися душами живих. Жінки, зважаючи на те, що гість ще зберіг пам'ять (в цей час гравець створює персонажа і він скидає лахміття), пропускають його в королівство. Зустрівши інших «порожніх», які зовсім втратили розум, проклятий проходить в приморське поселення Маджула, але застає королівство зруйнованим та наповненим «порожніми». В поселенні перебувають втікачі з усього королівства, серед яких обраний знаходить Посланця в зеленому, яка радить відшукати великі душі могутніх істот.

Обраний заходить до Лісу палих гігантів, де бореться з мерцями і добуває собі спорядження. Після блукань лісом він натикається на живого гіганта , якого вбиває і приходить до руїн міста. Подолавши його мертвих мешканців і чудовиськ-охоронців, герой добирається до покинутої фортеці, де на нього нападають горгульї. Здобувши перемогу, він прибуває до Пагорба грішників, де знищує чудовисько Забуту грішницю, отримує її велику душу і повертається в Маджулу.

Герой досліджує Могили святих, наповнені потворними щурами, звідки через звалище проходить до ущелени, в якій живе велетенський черв. Обраному вдається подолати всіх ворогів і постати перед складеним з купи тіл Гниючим, володарем іншої великої душі, над яким здобути перемогу.

По поверненню в Маджулу обраний вирушає до Темнолісся і зрештою опиняється в бухті Брайтстоун. Він перемагає злу павучиху Фрейю, проходить Чистилище нежиті, яке служило притулком проклятих для стародавньої держави, наповнене рухомими скелетами, і сходиться в бою з повелителями скелетів. Згодом обраний доходить до Земляного піку, де оселився демон жадоби, після чого опиняється в Залізній цитаделі, яка провалилася під землю, зведена жадібним правителем. В глибинах цитаделі, залитих розплавленим металом, він зустрічає палаючого Демона Плавильні та Залізного короля у подобі демона. Король виявляється володарем чергової великої душі. Зрештою герой отримує всі великі душі, Посланець в зеленому відсилає його на пошуки короля Вендріка.

Обраний дістається до замку Дранґлейк, в коридорах якого натрапляє на двох Драконових вершників і Дзеркального лицаря. Він спускається до напівзатопленого Храму Амани, який охороняє Демон пісні. Після цього герой заходить у Склеп нежиті та мусить боротися з велетнем в обладунках, Вельдстатдом, що був охоронцем Вендріка. Подолавши його, він доходить до самого Вендріка, тепер «порожнього», якого може за бажанням убити. Обраний прямує до Гнізда і Храму Дракона, де може дізнатися від дракона (на якого вірогідно перетворив себе Алдія) спогади і отримує від нього Серце попільного туману. Тут обраний також може з'ясувати, що дракон несправжній, його мертве тіло висить в павутині поряд з тілами гігантів, з яких був створений.

Повернувшись до Лісу палих гігантів, обраний знищує Повелителя гігантів, у якого забирає ключ до Трону Бажання. Там же він, маючи Серце попільного туману, може дізнатися спогади палих гігантів, які стали деревами, і минуле світу. Посланець просить знайти і знищити втілення темряви Нашандру, яка прагне погасити Перше Полум'я. Вона відкриває, що обраний тепер має сили наситити великими душами Перше Полум'я, чим відродити світ і людей. Героєві вдається дістатися до Трону, колись приготованого для Істинного короля, і перемогти його охоронців, після яких з'являється Нашандра. Після битви герой лишається перед порожнім велетенським Троном Бажання. Він сідає на Трон, стаючи новим королем Дранґлейку. Володіючи великими душами, йому тепер під силу розпалити ними Перше Полум'я і побороти цим прокляття.

У спеціальному виданні гри обраний може визначити що робити далі. Він може продовжити горіння Полум'я, або ж дослухатися до відшуканого Алдії та зібрати чотири корони Вендріка, з допомогою яких побороти прокляття. Це дозволяє героєві жити поза циклами Полум'я і Темряви.

• Офіційний сайт гри (англ.)